Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:39
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 6 клас Добавить сочинение

Сам на сам з льодяною пустелею (за оповіданням Дж. Лондона «Жага до жипя»)

Недарма кажуть, що справжніх друзів пізнаєш лиш у справжніх випробуван­нях. Та, судячи з оповідання Джека Лондона «Жага до життя», випробувати друж­бу на міцність собі дорожче. Але знову торжествує жорстока вища справедливість. Людина, що кинула товариша помирати, гине замість нього. Тоді як разом, допо­магаючи одне одному, вони напевно дійшли б до схованки біля ріки Діз.

Вочевидь, в історії людства достатньо героїв, що залишились безіменними для нащадків. І напевно їх має бути набагато більше, ніж героїв пойменованих. Бо людей, чиї імена ми пам’ятаємо, досить невелика кількість порівняно з цілим людством. Тому, на мою думку, Джек Лондон і не дав імені герою свого оповіда­ння. На його місці міг би опинитись кожен. Інша річ, чи кожен зміг би подола­ти страшний шлях через Аляску. Вижити і не збожеволіти, залишитись людиною.

Проте багато людей потрапило в історію завдяки якомусь ганебному вчинку. І, можливо, саме тому Білл, що залишив друга помирати серед безлюдної пусте­лі, має ім’я. Хоча його все одно ніхто не запам’ятає. Скільки їх, тих Біллів, роз­кидано по світу! Насправді цей нещасний Білл майже такий безіменний, як і його товариш. Ми можемо тільки здогадуватися, які пригоди випали на його долю піс­ля того, як він лишився сам-один. Але смерть його була ганебною — від вовчих зубів, над купкою золота. Золото виявилося для нього дорожчим за життя друга і за власне життя.

Смерть — це спокій навіки. Чому ж так не хочеться вмирати? Так, чи приблиз­но так, думав герой оповідання, ловлячи карасів у калюжах. І йшов далі. Коли вже не було сил іти, він повз. Навіщо, коли життя — це вічне страждання? Ми не знаємо, що буде після смерті. Але щось нам підказує, що життя дається людині не просто так. А тому треба жити, поки є сили. Навіть якщо заради цього треба відмовитись від якоїсь дорогої речі. І людина поволі розлучається зі своїм запа­сом золота. Спочатку вона приховує його з умислом, з надією коли-небудь за ним повернутися. Далі вона вже просто висипає його на землю. Нею керує простий і мудрий закон життя: зберігай лише те, що тобі вкрай необхідне, щоб вижити.

Своєю самотністю герой оповідання Джека Лондона нагадує мені Робінзона Крузо, хоча в їхніх характерах і умовах існування є розбіжності. Декілька тижнів виживання в тундрі можна прирівняти до двадцяти восьми років життя на тропіч­ному острові. Робінзон жив у набагато м’якшому кліматі. В нього були всі умови для успішного існування — інструменти, їжа, порох.

У людини з оповідання Джека Лондона не було нічого — окрім жаги до життя.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 6 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 46 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016