Суббота, 03 Декабрь 2016, 21:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 22
Гостей: 22
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 6 клас Добавить сочинение

Я їду відпочивати (твір-опис природи)

Я споконвічний мешканець міста. Люблю свій двір, шлях до школи, майдан­чик у дворі школи, де ми граємо з хлопцями у футбол. Але коли наближаються літні каніїсули, мене тягне у будиночок у лісі, де мешкає рідний брат мого діду­ся. Михайло Олексійович — лісник. Ще з дитинства він мріяв ним стати. Вивчав голоси птахів, породи дерев, лісових квітів, ягід — одне слово, лісник справжній. Ми з ним дружимо.

І ось я на канікулах. Ніхто мене не міг умовити їхати до моря. Навіщо бігти від такої краси?

Будинок, де влітку мешкає дід Михайло, дерев’яний. Його покрівля зелена, і здається, що весь час на ній лежить зелене гілля і не в’яне. У вікна стукають гіл­ки дерев.

Прокинувшись уранці, я виходжу на високий дерев’яний ґанок. Повітря наси­чене ароматом землі, росяних трав, квітів, листяних і хвойних дерев. Раптом бачу маленьку руду білку. Затаїлася у траві, мене розглядає. Я стою і боюся поворух­нутися, майже не дихаю. І треба ж у цей час дятлу почати свою «мелодію»! Білка здригнулася — і тільки її й бачили. Я обіцяю собі, що зроблю цю білку ручною. І вже з вечора поклав на поруччя ґанку лісових горіхів, яблуко. Уявіть собі, білка навідалася. За кілька днів ми подружилися. Вона стала з моєї долоні брати насін­ня, горіхи. Минуло ще небагато часу, і вона почала хоробро застрибувати у відчи­нене вікно до кімнати. Дід Михайло чомусь посміхається собі у вуса.

Увечері ми з дідусем пораємося по господарству, а потім сидимо на ґанку і п’ємо духмяний чай. Дерева-велетні тихо шумлять. Ліворуч від ґанку стоїть вели­чезний в’яз. Біля нього — берізка. За словами діда, її посадила моя мама, коли за­кінчила школу. Отаке! Я нічого не знав про це. А тепер за ґанком — три ялинки. Великі, стрункі, загадкові. «Це моя охорона», — каже дід Михайло. Сонце повіль­но заходило за обрій і торкнулося стовбурів ялинок. Я побачив, що їхня кора має світлий, майже бурштиновий колір.

Раптом промайнуло щось руде. Білка! Вона зупинилася біля дідових ніг, ніби на щось очікувала. На мене навіть не подивилася. Дід Михайло неквапно дістав із кишені горіхів і простяг білочці. Я зрозумів, чому дід Михайло посміхався, але ховав посмішку у своїх вусах.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 6 клас | Добавил: 00dima (24 Май 2016) | Просмотров: 56 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016