Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:40
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 27
Гостей: 27
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 6 клас Добавить сочинение

Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного «Евшан-зілля»

Де ж того єешану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить — Шлях у край свій повороту?!

М. Вороний

Батьківщину не обирають, вона, як мати, завжди одна. Це наша Вітчизна спов­нює душу дивними піснями, напоює чар-зіллям широких степів та буйних лісів, полонить цілющими пахощами рідної землі. І все це живе в нас змалечку, успад­коване від далеких пращурів. Часом людина відривається від рідного коріння, мандрує в далекі світи, переймає чужі звичаї, заглушуючи в собі голос родової пам’яті. А чужина ловить душу у свої тенета, відлучає від рідної матері, а потім зловтішається від тієї зради.

Та чи можна безслідно знищити історичну пам’ять людини і цілого народу? Роздумам над цим питанням присвятив свою поему «Євшан-зілля» палкий патрі­от України Микола Вороний.

Хоч поема й побудована на основі літопису, але автор по-новому розвиває по­дії твору і надає їм іншого звучання. Поет з болем у голосі звертається до тих лю­дей, «котрі вже край свій рідний зацурали, занедбали». Поезія «Євшан-зілля» і є пошуком ліків, які зможуть повернути синів до рідної Вітчизни.

Читаючи твір, бачимо, що молодий половчанин поступово забув свій край, звик до чужих людей, чужої мови й того золотого ланцюга, яким прикули його споконвічні вороги рідного народу. На жаль, дуже часто люди дають одурити себе, міняючи святу волю й дорогоцінну отчу землю на сите, безтурботне життя! За­черствіло, оглухло серце, мовчать його струни, байдужі до співу гудця, який щиро прагне пробудити в юнакові давні спогади, оживити в його душі образ рідного краю. Безнадійні старання... Тільки ж чому раптом так затремтів і зблід обличчям юнак? То посланець батька мудрий Ор дав понюхати молодому половчанину сте­пової трави — євшану. І той гіркий рідний запах підняв з глибини серця цілу бурю спогадів і патріотичних почуттів:

«Краще в ріднім краї милім Полягти костьми, сконати.

Ніж в землі чужій ворожій В славі й шані пробувати!» —

вигукує, відроджений гіркою пам’яттю, тепер уже справжній син свого народу — справжній половець.

Отже, завжди залишається невмирущим дух святої любові! І жодним недругам не викоренити його, бо він є часткою самої людини. Треба тільки відшукати його в глибинах своєї підсвідомості, в напотаємніших куточках душі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 6 клас | Добавил: 00dima (24 Май 2016) | Просмотров: 60 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016