Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 6 клас Добавить сочинение

Символи Майбутнього (за новелою Р. Бредбері «Усмішка»)

Дуже хочеться зазирнути в майбутнє... Якби була машина часу — вдалося б подивитися, як житимуть мої однолітки років через сто. Але, на жаль, машину часу ще не винайшли, та і навряд чи винайдуть. Але кожен з нас сподівається, що в майбутньому нас чекає багато хорошого і не відбудеться нічого з того, про що розповів Рей Бредбері.

Рік 2061-й. «Міста — руїни, дороги від бомбардувань — немов пилка, угору- вниз, поля вночі відсвічують, радіоактивні». І черга. Черга людей, які терпляче вичікують хвилину, щоб плюнути. Плюнути в картину! Вона — символ минулого, яке знищило все і залишило нам тільки руїни, бруд, холод, голод. У черзі стоїть і Том, хлопчисько, який з ранку зайняв місце, щоб «помститися» картині. Для ньо­го, як і для багатьох, це свято, а їх так мало в цьому житті. Том згадує, як на од­ному такому святі «рвали і палили книги на площі, і всі сміялися, наче п’яні», на іншому — «щасливчики, кинувши жереб, могли по одному разу довбонути маши­ну кувалдою». Дехто в черзі ще сподівається, що колишні часи можна повернути: з’явиться людина, у «якої душа тягнеться до прекрасного», людина «з душею». Але більшість у це вже не вірить.

Ось і головна площа. По кутах обгородженого майданчика — четверо поліцей­ських. Вони повинні стежити, щоб в картину не кидали каміння. «Це для того, — пояснили Тому, — щоб кожному дісталося плюнути по разу». А ось і сама картина. Хлопчик завмер! «Жінка на картині усміхалася таємно-сумно, і Том, відповідаючи на її погляд, відчував, як б’ється його серце, а у вухах ніби звучить музика».

А натовп, діставши дозвіл на знищення картини, кинувся до неї. Хлопчик, за­хоплений потоком, підбіг до розбитої рами, «простяг руку, схопив клаптик лис­нючого полотна, смикнув і впав». Розлючені люди шаленіли: «старі жували шмат­ки полотна», «чоловіки рвали їх на дрібні клапті». А в цей час Том, судорожно притиснувши до грудей шматок полотна, біг додому. Увечері, коли всі лягли спа­ти, хлопчик розгладив клаптик замальованого полотна.

«Світ спав, освітлений місяцем. А на його долоні лежала Усмішка. Він дивився на неї в білому світлі, яке падало з опівнічного неба. І тихо повторював про себе, знову і знову: «Усмішка, чудова усмішка...» Він заплющив очі, і знову в мороці перед ним — Усмішка. Ласкава, добра...»

В оповіданні Р. Бредбері «Усмішка» йдеться про знамениту картину Леонардо да Вінчі «Мона Ліза», про її загадкову усмішку, яка хвилює вже не одне поколін­ня людей. Невже те, про що розповів письменник, може статися в майбутньому? Ні! Я в це не вірю! А оповідання Бредбері — це попередження нам, які живуть сьогодні: «Краса врятує світ! Зробіть так, щоб вона не пішла з ваших душ!» Хай усміхається вам Джоконда і через тисячу років!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 6 клас | Добавил: 00dima (17 Октябрь 2016) | Просмотров: 31 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016