Пятница, 15 Декабрь 2017, 10:28
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 53
Гостей: 53
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 6 клас Добавить сочинение

З чого і з кого сміється А. Чехов?

Дивний у Чекова сміх! Що більпіе читаю чеховські оповідання, то менпіе вірю в те, що він сміється.

Ось іде вулицею невідомого містечка місцева влада — поліцейський наглядач із городовим. Але прізвище у цієї влади як тавро — Очумелов. Хто ж нагородив таким прізвищем чиновника, який уособлює Російську імперію та її закони?

За цією історією про незначний випадок заховалося саме життя з його склад­нощами. Головне — чий собака, а не Хрюкін із його покусаним пальцем та пре­тензіями. Від цього проймає вогнем і холодом. Тому і треба весь час то зняти, то одягти шинель...

Бо закон законом, а генерал Жигалов — то генерал. Дарма, що не поліцей­ський. Його чин вищий від усіляких законів. Це розуміють усі. Натовп буде смі­ятися з Хрюкіна і його покусаного пальця.

І нема жодного писаного чи неписаного закону, який би не відступав перед високим чином. Так і сталося на пероні вокзалу Миколаївської залізниці.

Зустрілися двоє чоловіків. Неначе повернулися давні часи, коли не було ро­динних турбот і найбільшою турботою були оцінки у гімназійному журналі. Яке щастя зустріти однокласника, згадати молодість! Ось і стоять, взявшись за руки, два вже літніх чоловіки — товстий і тонкий — посеред натовпу. І нічого не по­мічають. Але надто багато років минуло, і треба якнайшвидше заповнити цю прірву стислою розповіддю про життя. І один виявився генералом! Дарма, що чужого відомства! І на місці друга дитинства одразу опинився очманілий («очу- мелий») і принижений раб, якого проймає вогнем і холодом...

Яка ж пошесть скосила людську гідність героїв цих двох оповідань? Очумі- ти — це означає захворіти на чуму, перестати бути людиною, втратити гідність. Інфіковані чумою смертельно небезпечні для оточення.

Яка чума косила особистості людей, ми всі давно зрозуміли. Це людська нерів­ність, у чому б вона не виявлялася — у чинах, власності чи простій фізичній силі. У слабких духом людей з’являється бажання підлегцуватися, плазувати перед силь­ними. А «сильні» сприймають це як належне. І пошесть поширюється серед людей.

І ось із цього ми сміємось? Ні, не з цього. Чи помічали ви, що часто ми смі­ємося з невдачі (наприклад, коли підковзнулися й гепнулися чи коли з-під носа трамвай пішов)? Так і тут. Чи не побоюємося ми самі опинитися на місці чехов- ських персонажів? Чи сміємося ми з себе, коли нас оббризкала грязюкою іно­марка? А ми дивимося їй услід очманілими очима.

І це побачив через своє пенсне Чехов, і одного разу написав: «На вокзалі Миколаївської залізниці зустрілись двоє приятелів...» Йому не смішно, а сумно.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 6 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 40 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017