Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:48
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 37
Гостей: 37
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Мої роздуми над твором Олекси Стороженка «Скарб»

Твір Олекси Стороженка дуже вразив мене. Сам сюжет досить поширений, бо образи ледарів відомі нам ще з народних казок та пісень. Зазвичай сама доля ка­рає ледарів, вчить їх, змушує змінити свій спосіб життя та ставлення до інших. Протягом усього твору я чекав, коли ж Павлу Лежню (промовисте прізвисько!) не пощастить, коли саме життя покарає його і він збагне, що так жити не можна. Така розв’язка була б традиційною і типовою, бо використовувалася неодноразо­во і в казках, і в піснях, і в коломийках. Але типова, очікувана розв’язка все не наставала. Я дивувався. Як це так? Адже ледащого треба провчити! Коли я почав читати останню сторінку твору, я був просто шокований — героєві досі щастить, невже він так і проживе все життя в спокої і достатку. Мені це здалося дуже не­справедливим. Але автор так повертає сюжет останнім абзацем, що читач раптово прозріває — усе життя Павлуся і було покаранням. Беззмістовне, самотнє життя без духовних цінностей, без мети і поривань, без сумнівів та подолання трудно­щів... Це насправді жахливе покарання. Влучно каже О. Стороженко: кожен за­здрить удачі героя, але жоден не хотів би прожити таке життя.

Насправді говорити про сенс життя зайве: варто змиритися, що ніхто і ніколи не дізнається відповіді на це вічне загальне філософське питання. Для чого живе людина? Не існує одного правильного варіанта. Кожен обирає для себе свій сенс, свої цінності. Але коли на перший план виходять прості фізичні потреби, які ма­ють бути тільки тлом духовного життя, то життя втрачає сенс. Це сталося і з геро­єм твору Олекси Стороженка. Я сподіваюся, що це ніколи не станеться зі мною чи моїми близькими.

Від самого початку твору Павлусь викликав у мене роздратування. Особли­во мені не подобалось його ставлення до батьків: він мав би допомагати їм, а не поводитися, мов дитина. А наприкінці твору я дуже здивувався через розв’язку. Імовірно, через те, що я відчував багато сильних і різноманітних емоцій, я добре запам’ятав цей твір і навряд чи скоро його забуду. Напевно, це найкращий спосіб впливу тексту на читача — викликати емоції.

Наприкінці твору автор формулює розуміння щастя, яке дуже близьке і мені, я навіть наведу повну цитату: «Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не го­лодна». Розуміння, що духовний голод важливіший від фізичного — запорука на­сиченого й осмисленого життя, я вважаю, що кожному варто пам’ятати про це!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 45 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016