Пятница, 09 Декабрь 2016, 13:37
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 33
Гостей: 33
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

У чому таємниця вересового трунку (за баладою Р. Стівенсона «Вересовий трунок»)

Ви бачили, як цвіте верес — вічнозелений кущ? Коли на землях Шотландії за­цвітає ця дивовижна рослина, здається, що ти перебуваєш посеред безкрайнього моря червоного кольору — всюди червоніє квітками верес. Повітря прозоре, на­сичене ароматами рослин, птахи щебечуть невгамовно — справжній земний рай. Чию душу не торкне ця ідилія? А ось шотландський король, дивлячись на цю кра­су, поглядав похмуро, він думав свою думу:

Владар вересового краю —

Чом з вересу трунку не п’ю?

І насправді, чому можновладець не може скуштувати напою з вересу? Річ у тім, що із вересового квіту від покоління до покоління варили трунок пікти — найдавніше населення Шотландії. Цей трунок був солодший за мед, міцніший, аніж вино. Вересовий трунок мав чарівні властивості: пікти завдяки йому стійко переносили тяжкі випробування свого життя у темних підземеллях, раділи сво­їй долі.

«Та ось володар шотландський... пішов на піктів оружно...» Король вирішив знищити цей волелюбний народ і по суті досяг своєї мети. Пікти полягли на ве­ресових пагорбах.

Настало знову літо, як завжди, червонів верес, проте нікому вже було вари­ти чарівний медовий трунок. Ті, хто володів секретами приготування напою з ве­ресового квіту, поснули навіки. Це й не давало спокою шотландському королю.

Не тих, хто загинув, жалів він, а того, що не відкрився йому секрет приготуван­ня вересового трунку. Та становище, як показали подальші події, ще можна було виправити. Його підлеглі знайшли двох броварів, що залишилися живими, — це був старий батько і його син, хлопець-підліток. Ось і вирішив король за будь-яку ціну дізнатися таємницю чарівного напою. Володарю здавалося, що заради поря­тунку життя хоча б своєї дитини старий пікт розповість усе, нічого не приховую­чи. Але той повівся дивно. Він попросив короля зв’язати сина і кинути у прірву. Дужий вояк за наказом короля виконав волю батька. Звісно, він не розумів, для чого старому пікту була потрібна смерть сина. Тут все й відкрилося. Старий пікт боявся, що син видасть таємницю ворогу, а щоб цього не сталося, син мав загину­ти. Зрозуміло, і старий пікт розраховував на полегкість. Останніми його словами були: «Зі мною помре тайна». Так, тайна вересового напою померла разом з остан­нім піктом. Але я уявляю собі, як старий бровар, уже незваний, почав часто сни­тися шотландському королю. У тих снах він підносив королю келих із вересовим трунком, але король, скуштувавши, не відчував, що цей трунок «за мед солодший, міцніший, аніж вино». Він вже не хотів вивідати від незваного гостя таємницю на­пою, йому не давало спокою інше: чому вересовий трунок не дає йому радості. Уві сні старий бровар нарешті розкриває королю таємницю. Річ була не в самому на­пої, а в свободі, за яку боровся гордий народ — пікти. Саме прагнення свободи і наділяло напій чарівною силою. «А ти, королю, — сказав йому уві сні страчений пікт, — убив свободу нашого народу, тому й не дано тобі пізнати радість. Ти нічого не отримав. Це не верес червоніє на пагорбах Шотландії, — а наша кров».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 120 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016