Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:44
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Монолог мусульманського короля Альпухари (за баладою А. Міцкевича «Альпухара»)

— Чи мав змогу я, мусульманський король Альпухари, Альманзор, зрадити свій народ і перейти на службу до його ворогів — іспанців? Вирішуйте самі. Жити мені довелося у сиву давнину, мешкали ми в Альпухарі — місцевості на півдні гір Сьєрра-Невада в Іспанії. Люди були ми мирні, вирощували виноград, займалися хліборобством і скотарством. За що нас можна було не поважати або не любити? Мабуть, за те, що хотіли ми лише одного: зберегти традиції свого народу, хотіли бути вільними, при цьому поважали закони наших сусідів-іспанців. Але їм не да­вало спокою наше бажання будувати життя за власним розсудом. Іспанці почали проти нас, маврів, справжню війну. Ми виявили в Альпухарі чудеса хоробрості. У нас було два шляхи — або померти, або скоритися ворогові. Сили залишили моїх бійців, і ось, коли оборона практично впала, я проявив, з одного боку, сміливість, а на погляд моїх ворогів — боягузливість. Я не злякався смертоносних стріл іспан­ців і втік від страшної погоні. Ви скажете, маври загинули, а їхній король вряту­вався втечею. Хіба ж це не зрада? Річ у тім, що втік я не заради порятунку свого життя, а заради того, щоб згубити тих, хто посягнув на свободу мого народу. Ви скажете, що я один міг зробити? Але я був не самотній — моїм спільником стала страшенна сила — це був ворог водночас і маврів, і іспанців, — це була смертель­на хвороба — чума. Це слово наганяло страхіття на цілі народи. Від чуми жадали врятуватися втечею найсміливіші воїни. На той час, коли відбувалися трагічні по­дії в Альпухарі, лютувала чума. Так ось, я кинувся навтьоки на зустріч із чумою. І вона прийняла мене у свої обійми. Я знав, що смертельно хворий, що в будь-яку мить втрачу свідомість, але я не дозволяв собі це зробити. Я благав Бога, щоб він допоміг мені дістатися до моїх ворогів. Вони святкували свою перемогу над нами. А щоб приспати їхню пильність, щоб іспанці не розкрили мій задум, я, мусульман­ський король, сказав їм, що хотів би бути іспанцям молодшим братом. Звичайно, вороги зраділи. Вони мені повірили. Дійшло до того, що сам вождь обійняв мене. Я ж пригорнув його до себе і міцно поцілував у губи. Що було далі — зрозуміло. Чума мене доконала. Душа моя розлучилася з тілом, та я мав змогу деякий час спо­стерігати, що коїлося на місці, де нещодавно раділи перемозі, бенкетували. Іспанці тікали від чуми, мов від кари небесної. Вони пізно зрозуміли, що схибили, пові­ривши мусульманському королю Альманзору. А як втечеш від чорнокрилої чуми? Жоден іспанець не вийшов з гір Альпухари — всіх скосила моровиця.

Ось і судіть — зрадник я чи ні. Загинули віддані мені люди, загинув я, Альман­зор. Але ні загарбники, ні хвороби не змогли подолати цілі народи. Будуть живи­ми наші нащадки і, звісно, ніякі війни не здатні знищити свободу, а значить, ми недаремно полягли, недаремно залишили свою пісню недоспіваною.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 41 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016