Суббота, 03 Декабрь 2016, 21:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Кобза співає про Правду і кривду (за твором Р. М. Рільке «Пісня про Правду»)

Є в Україні святе слово — «кобзар». Від цього слова віє сивою давниною. За­раз кобзу можна побачити хіба що тільки в музеї. Проте цікавість до кобзи не вгасає. З кобзарями, народними співаками, пов’язаний цілий пласт української історії. Тих, хто грають на кобзі і співають під її акомпанемент, завжди вважали людьми, обраними Богом.

Такою Божою людиною виявився мандрівний кобзар Остап, дід, що ходив зі своєю дванадцятиструнною бандурою по селах і співав про велику славу козаків, про їхню відвагу й вірність, про їхніх гетьманів.

Усі охоче слухали пісні старого Остапа; прийняти його у своїй хаті вважалося великою честю. Одного разу на початку літа теплого тихого вечора удостоїлась та­кої честі і сім’я Петра Якпмовича.

Уся родина сиділа за грубо отесаним столом. Знадвору щось шаруділо, і раптом у дверях з’явилася велика постать. То й був один із сліпих кобзарів Остап. Гадаю, що він не випадково завітав цього вечора саме до цієї родини. Петро Якимович, швець за фахом, малював ікони. В цій справі у нього був великий талант. У ство­рення цих ікон він вкладав усю свою душу. Петро Якимович вірив, що вони захис­тять його родину і його земляків від хвороб, злиднів, тяжкої, виснажливої праці.

Треба сказати про той час, у який відбувалися оці події. У Південній Русі, в тихих самотніх степах, що звуться Україною, хазяйнували польські пани. Вони були жорстокими володарями. Народ у степах не знав до ладу, що діється. Однак пойняті незрозумілою тривогою, діди виходили ночами зі своїх хат і мовчки вдив­лялися у високе небо, ніби чекали від Бога відповіді, що робити далі. І таку прав­ду нашим дідам-прадідам приносили кобзарі.

Того вечора сліпий кобзар Остап заспівав пісню не про героїв, як завжди. Цього разу він не прославляв козацьку вірність — він співав про те, що «нема в світі Прав­ди». У своїй пісні він ставив питання: «Хто забуту Правду мені відшукає?..» Остап тричі проспівав свою «Пісню про Правду» і щоразу по-новому. Присутні зрозуміли, що дід закликає чоловіків об’єднатися і зі зброєю в руках виступити проти понево­лювачів. Цей заклик до глибини душі зачепив серце Олекси, сина Петра Якимови- ча. Він вирушив до Чернігова, де вже збиралися озброєні люди з різних сіл. Усіх їх об’єднав у єдиний загін старий кобзар, який для простого народу був наче богом.

І зараз в Україні кобзарів вважають Божими людьми. Не випадково великого сина нашого народу Тараса Шевченка називають Кобзарем. Сам він і досі у сво­їх вічних творах відкриває Україні шлях до Правди. Так, нам пощастило жити в незалежній Україні, але нам треба зробити ще чимало, щоб відродити нашу куль­туру, традиції від діда-прадіда. Сподіваюся, настане час, і співи кобзарів будуть так само доступними, як і сучасні пісні. Але цього разу кобзарі співатимуть пісні про наше щасливе життя. Вони прославлятимуть героїв сивої давнини, які відда­ли свої життя у боротьбі за Свободу і Правду.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 75 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016