Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:47
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Ми йдемо зустрічати батькового друга (опис зовнішності людини за власними спостереженнями)

Моєму батькові тридцять вісім років. На вигляд він зовсім юнак. У нього легка стрімка хода. Довге темне хвилясте волосся прикриває вуха. Він схожий на модно­го співака, хоч музикою ніколи не захоплювався. Мій батько — водій тролейбуса, тож я й мої друзі маємо «власного водія» і катаємося на тролейбусі безкоштовно.

Батько з людьми ввічливий, доброзичливий. У нього приємна посмішка, карі очі з пухнастими віями. Кажуть, що я дуже схожий на батька. Правда, брови у нього густі, а в мене наче «ниточки».

Батько вчився у моїй школі і закінчив її двадцять років тому. Цього року його випускники вирішили зібратися. Батько був одним з організаторів зустрічі шкіль­них друзів. Ми разом із ним писали запрошення його колишнім однокласникам. Одного з них довелося розшукувати. Він поїхав до Росії і тепер повідомив, що приїздить. Ми з татом поїхали зустрічати його друга дядю Женю. Напередодні батько показав мені його фотографію у випускному альбомі.

Коли зупинився потяг, з вагона вийшов солідний чоловік і попрямував до нас. Це був дядя Женя.

—  Я тебе одразу впізнав, — сказав він, обіймаючи батька. А потім простягнув мені руку.

Дядя Женя, як виявилося, зовсім не схожий на того юнка, якого я бачив на фото. Звісно, минуло двадцять років і людина змінилася, і все ж... Він був лисим, обличчя повне, кругле, з ямочками на щоках. Виразні сірі очі дивилися приязли- во і спокійно; вольове підборіддя. На ньому, незважаючи на повноту, добре сидів світло-сірий костюм. Я звернув увагу на його взуття. Це були черевики спортив­ного крою. Коли ми вирушили до таксі, дядя Женя йшов легко, стрімко. Ми лед­ве встигали за ним. Його висока постать була далеко попереду.

—    Тебе не наздогнати, — засміявся батько.

—    Доводиться багато рухатися. У мене свій бізнес, і треба всюди встигати.

А потім вже в машині дорослі розмовляли про своє, а я уявляв, як я так само буду зустрічати своїх шкільних товаришів через двадцять років.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (17 Октябрь 2016) | Просмотров: 18 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016