Суббота, 03 Декабрь 2016, 21:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 22
Гостей: 22
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Маленька людина у страшному вирі війни (за оповіданням Гр. Тютюнника «Климко»)

Мир та злагода, щира усмішка, дзвінкий сміх, впевненість у завтрашньому дні. І раптом — війна! Турботи, муки, плач, ридання!.. Після років миру чи мож­на повірити у реальність жаху? Мільйони життів скалічено, зруйновано так, що не повернути. В оповіданні Гр. Тютюнника «Климко» відтворена гра долі малого хлопчика. Доля на те і доля, щоб правити своє: вона викидає жорстокі виверти, страшні й неочікувані.

Ще раніше Климко втратив батьків, але не був самотнім: дядько, шкільні дру­зі, сусіди — усі опікувались ним. І він допомагав всім, був надійним товаришем, мріяв носити такого ж картуза з молоточками і вриватися у ніч на потязі, як дядь­ко. І все це зруйновано вселюдською трагедією. Дзвінка, незносима тиша, похму­рі стурбовані обличчя. Незвично і страшно, матінка-природа тихо плаче осінніми дощами, схлипує холодним пронизливим вітром. Як чорний страшний кадр на цьому тлі — аварія паровоза, на якому їхав дядько Климка.

Смерть єдиної рідної людини, знищення окупантами житла — одного цього вже вистачить для того, щоб людина, позбавлена підтримки, любові, зламалась. А дитина? Чи може вона витримати всі ці випробування? Але Климко виявля­ється сильнішим за війну. Він виявляє самостійність, винахідливість і наполег­ливість. Хлопець вперто намагається вижити, знаходить своїх шкільних друзів та улюблену вчительку. Діти захищають її, але війна по-своєму зриває з кожно­го маски, — хтось втратив совість і намагається нажитися на чужому нещасті. Інших спільне горе єднає, допомагає бути витривалішими. Климко, почувши, що у Слов’янську багато солі, вирушає туди. Вирушає назустріч війні і далеко­му місту. Ледве ступаючи замерзлими босими ногами по осінній дорозі, він до­сягає мети.

Ще одне випробування, ще одна перешкода на шляху людей — хвороби. Клим- ко опиняється між життям та смертю. Але інші люди, зовсім чужі, допомагають йому. Хтозна, чи вистачило б сили повернутися пішки, та на ногах було взуття, подароване земляком, у дорогу — молоко від вдячної селянки, а найголовніше — сіль. У темному вагоні повертається додому герой. І ось вже рідна станція. Тиха сумна осінь навкруги... Хто б знав, що хлопця вже чекає невблаганна смерть. Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною. Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому, куди втікати.

Тут і скосила його черга з німецького автомата: «Він... тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль...»

...Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. Вбитий війною, Климко вистояв і залишився людиною. Він ба­гато встиг за своє коротке життя, встиг зрозуміти і довести, що за будь-яких об­ставин потрібно залишатись людиною, і цим переміг війну.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (17 Октябрь 2016) | Просмотров: 12 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016