Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:47
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

МоЕ ставлення до вчинку Альманзора (за баладою А. Міцкевича «Альпухара»)

Історія знає чимало прикладів героїчних битв. І через століття вони приверта­ють пильну увагу вчених, поетів, письменників, живописців. Ось і події далекого XVI століття не залишили байдужими видатного польського поета Адама Міцке­вича. У його поемі «Конрад Валленрод» є пісня, що присвячена події XVI століт­тя — битві при Альпухарі. У цій мальовничій місцевості Іспанії, серед прекрасних гір, над якими гордо ширяють орли, зав’язалася жорстка битва. Билися представ­ники волелюбного мавританського народу зі своїми іспанськими гнобителями. Бій був нерівний. Перевага була на боці іспанців, а ось силі духу маврів могли би позаздрити і переможці. Треба сказати, що перемогу іспанці здобули нелегко, а все тому, що бойовими діями маврів керував воістину великий воїн Альманзор.

проте і безстрашному і сильному духом Альманзору довелося пізнати гіркоту по­разки. А далі відбувається щось незрозуміле. Як можна оцінити наступні дії ва­тажка? Ось як описує їх А. Міцкевич:

Сам Альманзор...

Втік од страшної погоні.

Виходить, що не такий вже й безстрашний король мусульманський? Мужність у бою і ганебна втеча. Як таке може поєднуватися? Наступні події пояснюють, що це була не ганебна втеча, а частина хитромудрого плану Альманзора. Адже він був мусульманським королем, і йому не личило рятуватися боязкою втечею. Він ви­рішив по-своєму покарати іспанців, які вже бенкетували:

Бенкет між трупів почався в іспанців На альпухарських руїнах.

Здобич паюють, поділюють бранців.

П’ють, утопаючи в винах.

А далі події розгортаються стрімко:

Раптом надвірна сторожа доносить:

Рицар, що ймення не знати,

З панством найстаршим побачення просить.

Пильне щось має сказати.

Це був Альманзор, король мусульманський. І знову його дії здаються нелогіч­ними. Він звертається до іспанців:

«...Вашому буду молитися Богу,

Вірити вашим пророкам...»

Ці слова наче ще більше підносять перемогу іспанців. Мавританців зломлено не тільки фізично, а й духовно. Вождь його обіймає, наче брата, «інші вітають, друга немовби стрічали».

А далі Альманзор робить зізнання іспанцям, з якого стає зрозумілим, навіщо мусульманському королю знадобилися ці міцні обійми з іспанським ватажком і що вкладено у цей, на перший погляд, братній поцілунок. Саме через ці обійми і поцілунки Альманзор заразив іспанців чумою, яка лютувала у цих краях. Просто перед очима іспанців Альманзор помирає від страшної хвороби.

А що ж переможці?

Жоден не вийшов із гір Альпухари —

Всіх моровиця скосила.

Адам Міцкевич оспівує не тільки сміливість короля маврів, а й спритність і розум. Так, маври програли бій, але вони не зазнали поразки — так не можна вва­жати, адже іспанцям у горах Альпухари вижити не вдалося. Згадуючи їхнє торже­ство після бою, так і пригадуєш відомі слова: бенкет під час чуми.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (17 Октябрь 2016) | Просмотров: 13 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016