Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:15
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 86
Гостей: 86
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Хто з героїв роману «Айвенго» залишив слід у моєму серці

Я гортаю сторінки роману, який щойно прочитала, і знову у своїй уяві бачу Ре- бекку. Вона привертала увагу кожного, хто дивився на неї і назавжди запам’ятову­вав її блискучі очі, білі, наче перла, зуби, смуглявий відтінок обличчя, тонкі брови, що вигиналися погордливою дугою, густі чорни коси — все це не залишало чо­ловіків байдужими. Вона була дочкою Ісаака з Йорка, дівчина з народу, до якого ставляться зневажливо, бо народ її — юдеї, і Ребекка не могла бути дружиною ні сакса, ні нормана. Проте багато хто поглядав на неї і закохувався. Крім неабиякої вроди Ребекка була ще й розумною дівчиною. Коли батько, гірко похитуючи голо­вою, сказав їй, що найстрашніше зло в тому, що «коли нас ображають і грабують, всі навколо тільки сміються з нас, ми мусимо ковтати образи і покірливо посміха­тися», дочка заспокоює його і відповідає, виказуючи свою гідність. Ребекка нагадує батькові, що язичники залежать від них, дітей Сіона, яких переслідують і до яких ставляться презирливо. Вона каже, що золото, яке вони їм дають, повертається до юдеїв, у їхні ж скрині. «Навіть сьогоднішній турнір, — каже дівчина, — не обійшов­ся без допомоги юдея, якого зневажають, і тільки з його милості міг статися».

Ребекка — дивовижна дівчина, і кохання збагачує її внутрішній світ. Коли вона зрозуміла, що покохала Айвенго, проте між ними нічого не могло бути з релігійних причин, все одно вона ставилася до молодого лицаря так, ніби все її життя пов’язане з його долею. Ребекка нічим не гребує, і коли просить батька пі­дібрати залишеного на арені Айвенго, хворого, непритомного, вона сама, власни­ми руками обмила і перев’язала йому рани. Ісаак був у розпачі, він розумів, що Айвенго не може перебувати в домі юдея. Але Ребекка, як завжди, була перекон­ливою і промовила: «Коли язичник поранений і у нещасті, він стає братом юдея». Але Ісаак намагався опиратися і нагадав дочці, що буде, якщо юнак не виживе: «Якщо він помре під нашою покрівлею, нас звинуватять у його смерті, і натовп розірве нас на шматки». Ребекка відповіла Ісааку, що вони зобов’язані допомогти, бо «якщо він помре, ми відповідатимемо перед Богом і людьми».

Прекрасна Ребекка володіла знаннями медицини. У неї були неабиякі здіб­ності. Сила розуму, її природний талант допомогли їй запам’ятати все, що казала Міріам, немолода жінка, яку вважали чаклункою і через це знищили. Бальзамом, рецепт приготування якого передала Ребеці Міріам, дівчина змащувала рани ли­царя.

Прикро читати сторінки, на яких ідеться про те, як поставився Айвенго до Ре- бекки, коли дізнався від неї, що за одягом і походженням вона належить до іншої країни: «...ваша служниця — не більш як бідна юдейка, дочка того самого Ісаака з Йорка, якому ви нещодавно виявили заступництво...» Почувши про це, Айвенго змінився, і Ребекка відчула, що ніжність і поважливе захоплення юнака поступи­лося холодному і не дуже глибокому почуттю вдячності за несподівану допомо­гу. Але вона не звинувачувала Айвенго в тому, що він розділяє загальні забобони щодо свого віросповідання.

Ребекка безкорисливо лікувала Айвенго, не думаючи про срібло, яке пообіцяв лицар. Ні, не треба платні, аби лиш Айвенго вірив, що юдей надасть християн­ську добру послугу, нічого не бажаючи одержати натомість, «окрім благословіння великого Отця нашого, що однаково створив і юдеїв і християн».

Покохавши Айвенго, Ребекка намагається загасити це почуття: вона розуміла, що ніколи не бути їй дружиною цього сміливого, гордого і благородного лица­ря. Дівчина відчуває, що їй треба забути Айвенго і, дивлячись на нього, думає, як важко позбутися цього почуття, проте вона сильна і зробить це.

Так, Ребекка — дівчина сильна духом, смілива, рішуча. Коли вона потрапляє у полон до підступного храмовника Бріана де Буагільбера, вона не втрачає надії ви­рватися звідти. На її боці були природна сила волі, гострий розум. Вона ніколи не втрачала почуття реальності. Батько навчив її гідно поводитися з різними людьми, бути ввічливою, скромною. Її поведінка під час розмови з храмовником доводить нам, що ця юдейська дівчина заслуговує на велику пошану. Її співрозмовник, її володар каже: «Я завоював тебе моїм луком і списом, і, за законами всіх країн і народів, ти зобов’язана мені підкоритись...» Весь час Ребекка намагалася досту­катися до серця підступного лицаря, і, коли всі слова її видалися марними, вона зважилася на останній крок. Ребекка розчинила вікно, що виходило на верхню площадку башти, стрибнула на парапет і зупинилася перед безоднею. І Бріан де Буагільбер зрозумів: це незвичайна дівчина, і відступився від неї.

Так, вони ще зустрінуться у страшні хвилини життя Ребекки, коли її засудять до страти на вогнищі, але й тоді дівчина буде гідно поводитися, і храмовник зро­зуміє, що в ній стільки сили духу, якої вистачило б на кількох лицарів.

Такі особистості, як Ребекка, в літературі запам’ятовуються надовго, мабуть, назавжди. На прикладах таких героїв виховуються багато поколінь людей, здатних подолати будь-які труднощі.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (17 Октябрь 2016) | Просмотров: 38 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016