Пятница, 09 Декабрь 2016, 13:32
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 28
Гостей: 28
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Духовні цінності Тараса Бульби та його синів

З того часу, як М. В. Гоголь написав повість «Тарас Бульба», минуло понад сто шістдесят років. Промайнули роки, відшуміли. Скільки поколінь пройшло по землі, скільки війн було, і скільки людей полягло — і зрадників, і безстраш­них героїв! Якими вони були? Що цікавило, турбувало їх? Про що молилися вони Святому Миколаю? Мабуть, всі хотіли того ж самого: щастя родині, життя без вій­ни, любові, світлого дня і спокійної ночі, тобто справжнього життя.

За старовинними звичаями жила родина Бульби. Жінка підкорялася чоловіко­ві, ростила дітей. Чи була вона щасливою? Так, бо її щастя полягало саме в піклу­ванні про дітей і чоловіка. Тарас Бульба у синах бачив своє продовження. Йому хотілося якомога швидше познайомити Остапа й Андрія зі справжньою чоловічою справою — захищати свою землю.

Сини Тараса довго не були у рідному гнізді, не спілкувалися з матір’ю. Сумно вони почувалися, коли батько звелів їм збиратися на Січ. Проте вони погодилися з батьком і, не кваплячись, рушили з ним у Запорозьку Січ.

Остап був щасливий: він починав нове життя. Твердо знав: якщо доведеться воювати, він готовий віддати власне молоде життя, свою молоду силу. Так жили його діди, так жив його батько, вбачаючи в цьому своє щастя. У Січі Остапові одразу стало якось легко. У ньому відчувалася сила лева. Він роздумував, а по­тім діяв. Товариші бачили в Остапові доброго козака. Коли не стало їхнього ку­рінного Бородатого, тільки Остап міг очолити військо. Сильний духом, сміливий, непримиренний до ворогів, Остап був чуйною людиною. Андрій теж був добрим воїном, але міцно засіла в його серці красуня-полячка, білолиця панночка. Лише вона володіла думками юнака. Щастя своє він бачив разом з нею. Але ті, хто по­трапляв у Січ, мали були жити за законами запорозького братерства, і в будь-яку мить бути готовими виступити у похід і, якщо треба, загинути. Андрій, на відміну від брата, не розумів, чому він мусить підкорятися законам Січі. Він стає на шлях зради і приймає смерть від батька як позбавлення від ганьби. Андрій зрікається усього, що пов’язувало його з матір’ю, братом, батьком, і навіть того, від чого не можна відмовитися, бо людина сильна тільки біля своїх джерел. Від рідної землі він одержує і силу духу, і молодецтво, і безсмертну душу.

Жахливий кінець був уготований Тарасові. Про що думав він, прикутий лан­цюгами до дерева, відчувши перші подихи вогню? Не про себе, не про вогонь, яким збиралися спалити його, — думав козак про своїх товаришів, в останню мить намагаючись допомогти їм втекти від погоні.

Що ж є головним для людини в усі часи? Зв’язок із батьківщиною, із землею батьків, зі своїми джерелами, які невичерпні, тому що беруть початок від далеких пращурів. Якщо людина відчуває цей зв’язок, «не буде у світі сили, яка б не підко­рилася їй!..» Якщо тільки сама людина не порушить узи, що пов’язують її з родом.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (17 Октябрь 2016) | Просмотров: 29 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016