Среда, 28 Июнь 2017, 12:35
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 7
Гостей: 7
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Диво-терем для бджіл (твір-опис процесів праці з власного досвіду)

— Бачив, Сашко, диво-тереми, в яких мешкають бджоли? — запитав мене якось мій дядько Василь. Він приїхав погостювати до нас з Писарівки, що зна­ходиться у Харківській області. З його розповідей я дізнався, що село це з трьох боків оточують невеликі ставки, а з четвертого до нього впритул підступає ста­рий хвойний ліс. Влітку золото пшеничних полів немов стискує ліс. Повітря тут духмяне, майже біля кожного будинку своя криниця з крижаною, якоюсь навіть хрусткою водою. На дахах хат — вигадливі коники, вікна, веранди і альтанки при­крашені дерев’яним мереживом місцевих умільців, я подумки уявив собі найкра­сивішу будівлю на сільській вулиці, де замість людей хазяйнують бджоли.

—    Такого не може бути! — засміявся я у відповідь на слова дядька Василя.

— А ти не смійся, — сказав він. — Приїдеш до нас влітку на канікули, сам побачиш.

Влітку я приїхав у Писарівку. На вулицях будинки як будинки: добротні, за­тишні, доглянуті, є навіть кілька сучасних будинків.

— Де ж вони, диво-тереми з незвичайними мешканцями? — поцікавився я у дядька.

—    Зараз все побачиш на власні очі.

Виявилося, що у казкові диво-тереми оселив бджіл сільський пасічник Ми­хайло. Деякі виготовлені ним вулики являють собою зменшені копії найприміт- ніших будівель старовинної Писарівки. Відтоді у бджіл з’явилося власне сільце.

— Бджоли у таких теремах дають мед як у звичайних вуликах, — зазначив пасічник. — А людині — радість. Зараз я будую черговий вулик. Якщо бажаєш, можеш мені допомогти, а якщо ні — просто подивишся.

Майстерня виявилася невеличким будиночком на краю села.

— Вулики виробляють із сосни, смереки, липи, — розповідав пасічник. — Вони мають бути сухими і утримувати тепло.

Михайло узяв дошку, поклав її на довгий стіл і почав неквапливо і впевнено позначати розміри олівцем. Стінки вулика повинні бути завтовшки сорок п’ять міліметрів, висота дімка — чотириста п’ятдесят міліметрів. Після розмітки Ми­хайло розпиляв дошку, одержав потрібні заготовки. Потім за допомогою рубан­ка й інших столярних інструментів спритно перетворив їх на деталі. Взяв іншу дошку. З неї виготовив дно, кришку, гніздові рамки. В одній з деталей він зро­бив вічко — отвір, через яке бджоли влітатимуть і вилітатимуть.

На цьому Михайло свою роботу припинив, тому що треба було йти на пасіку до бджіл. Наступного дня я знову був у майстерні Михайла і бачив, як з сосно­вих деталей вміли руки пасічника збирають вулик: швидко, натхненно, весело.

—    Але чому не терем? — запитав я.

—  Зараз на пасіці двісті вуликів, — відповів Михайло, — і немає потреби ко­жен перетворювати на дивину.

Я зрозумів, що праця пасічника вже сама по собі дивовижна. Мабуть, пасіч­ник і має бути таким, як Михайло: добрим, уважним, майстром до всього, за­коханим у красу.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 8 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017