Пятница, 20 Октябрь 2017, 14:28
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 17
Гостей: 17
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Акварельні фарби (твір-оповідання)

Ми дружимо з Ігорем ще з дитячого садка. Зараз нам по тринадцять років і у кожного своє захоплення. Я займаюсь футболом, співаю у шкільному ансамблі «Посмішка». Ігор малює, захоплюється математикою.

Я на цілу голову вище за Ігоря. І взагалі ми з ним різні. Моє волосся наче дріт, темне і жорстке. У Ігоря — лляне, закучерявлене. Очі у мене — карі й вузькі, неда­ремно хлопці дражнять мене «кореєць». У мене прямий ніс, підборіддя з ямочкою і злегка відстовбурчені вуха. Я соромлюсь своєї худорлявості, але мати мене за­спокоює, кажучи, що спортсмени і мають бути такими. У Ігоря великі зелені очі з рудими віями. У будь-яку пору року на його блідому обличчі стільки ластовиння, наче його позбирали у всіх хлопців нашого класу і подарували Ігорю.

З Ігорем дружать не тільки хлопці нашого 7-Б, але й дівчата. По-перше, він має веселу вдачу, по-друге, дає списувати домашнє завдання, допомагає на контрольній і при цьому не дере кирпу. І по-третє, він гарно малює. Коли ми були ще маленькі, Ігор малював метеликів і жучків. А зараз він малює тварин. Змалював акварельними фарбами всіх домашніх тварин наших однокласників. Якось до нього підійшла найменша на зріст дівчинка з нашого класу, Маша Пе­тренко, і сказала:

—    А ось у мене немає твоїх малюнків.

—  Давай намалюю що-небудь, — запропонував Ігор. — Хто із тварин меш­кає у вашій квартирі?

—  крім папуги, нікого, — зітхнула дівчинка. — Але я не хочу, щоб ти його малював — він вередливий. — Помовчавпіи, вона запитала: — А ти ведмежатко намалювати зможепі? Я так мрію про маленьке ручне ведмежатко Хому.

—  Всі маленькі колись виростають, — зауважив Ігор. — Твоє ведмежатко теж колись стане великим, і тоді клопоту з ним не збудепіся.

—     Намальоване ведмежатко неприємностей не завдасть, — запевнила Мапіа.

Ігор пообіцяв Маші малюнок.

Назавтра Ігор не прийшов до школи. Після уроків зайти до нього не вдало­ся — я поспішав на тренування. Ввечері я зателефонував другу. Лідія Сергіївна, його мати, повідомила, що Ігор захворів.

Коли я прийшов відвідати друга, він показав малюнок, який зробив для Маші, і попросив передати його. Я був у захопленні:

—     Цілком як справжній, і навіть на ланцюгу.

—     Це для того, щоб не втік і нікого не налякав, — пожартував Ігор.

—     А ще щось намалював? — запитав я.

Ігор мовчки простягнув мені альбом. Я побачив на малюнках птахів: ласті­вок, горобців, сорок...

—     А це хто? — здивувався я.— Щось не впізнаю.

Ігор засмутився.

—  Хотів намалювати снігура. Тільки пофарбувати нічим. Закінчилася черво­на фарба...

Нашу бесіду перервала Лідія Сергіївна:

—     Хлопці, мийте руки і — до столу. Ти, Федю, либонь, зголоднів?

Я зізнався, що голодний наче вовк. Ми їли оладки з вишневим варенням і запивали смачним ароматним липовим чаєм.

Через тиждень я знову прийшов до свого друга. Цього разу я поздоровляв Ігоря з днем народження. Моя мама працює на кондитерській фабриці. Спеці­ально для мого друга вона зробила цілу коробку снігурів із мармеладу. Серед них вирізнявся найкрупніший, з червоною грудкою, дуже симпатичний снігур.

—     А це тобі від мене. — Я поклав на стіл коробку з акварельними фарбами.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 31 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017