Среда, 28 Июнь 2017, 09:00
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Мої враження від вірша 0. Підсухи «Мова»

Мово! Мудра Берегине, що не давала по­гаснути земному вогнищу роду нашого!

К. Мотрич

Нині ми є свідками знаменного повороту в нашій історії. Скільки ми мрі­яли про незалежність нашої держави, а скільки поколінь так і не змогли поба­чити цієї миті, скільки славних людей загинуло в боротьбі за неї! Століттями не могли ми мати власних шкіл, вузів, друкарень, не мали змоги навіть говорити українською мовою. Спочатку було засилля польської мови, коли шляхта при­мушувала вести церковні служби нерідною мовою, а тих, хто не погоджував­

 

ся, — карали. А потім був Валуєвський циркуляр і Енський указ, які забороняли українську мову: не можна було друкувати і видавати книги українською. Коли країною керує загарбник, то, звісно, усе робитиметься не на користь пригно­бленому народові. Але кривди не знає тільки той народ, який може та вміє піз­навати себе сам, плекати власну культуру, боротися за власну свободу. Про це говорить у своїй поезії «Мова» Олександр Під суха:

Помотало слово нам у боротьбі

Кликало на битву проти супостата...

Ми маємо багатовікову літературу, музику, театр, архітектуру, образотворче мистецтво. Ми маємо напіу мову — співучу, багатогранну, «розкіпіну і гнучку, як мрія».

Дуже значної зміни зазнав національний український характер за сталін­ських часів. Народ втратив понад 10 мільйонів своїх синів і дочок унаслідок страхітливого експеримента — голодомору 1932—1933 років. Може, цей важкий час був даний українцям Богом, щоб випробувати їх? Перевірити, чи здатні вони вижити, не втративши людської гідності, не ставши на коліна! Переконатись, що не зречуться вони того, за що змагалися їхні славні предки, чи не зганьблять себе перед нащадками? Ні, ми вистояли, і тепер:

...краса новітня окрили сучасність.

Про красу звеличує мова і моя.

Автор вірша пишається тим, що може писати цією мовою, вільно говори­ти про всі досягнення рідної батьківщини. Які ж ми, сьогоднішні українці? Ми змінилися, але нас єднає генетична пам’ять із нашими пращурами, що жили на цій землі сто й тисячу років тому. Ми й досі радіємо Тронам калини, колядкам, кожному слову рідної мови.

Тож звертаймося до неї — нашої історії, нашої пам’яті, у якій наше коріння і спасіння. Ця пам’ять дасть нам сили вистояти й не втратити гідності й честі:

Розвивайся й далі, мово наша рідна,

І про нас нащадкам вістку донеси.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 14 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017