Среда, 13 Декабрь 2017, 03:42
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Тема кріпацтва у творі П. Гулака-Артеновського «Пан та Собака»

Передові люди вважали кріпацтво несправедливим ладом і закликали до бо­ротьби з ним. Засуджував надмірну жорстокість та свавіїїля поміщиків і україн­ський байкар Петро Гулак-Артемовський.

«Пан та Собака» — антикріпосницький твір. Байка пройнята протипанськи­ми настроями. Порушуючи такі актуальні питання того часу як становище крі­паків, ставлення панів до них, П. Гулак-Артемовський викриває самодурство і розбещеність панів, висловлює співчуття до безправних селян.

У алегоричному образі Рябка, сумлінного, роботящого та чесного, поет роз­криває долю кріпака, повністю залежного від жорстокого пана. Рябко прагне догодити своєму господарю, заслужити ласку, подяку, тому пильно стереже пан­ське добро. Вночі усі відпочивають, «один Рябко, один, як палець, не дрімає, ху­добу панську, мов брат рідний, доглядає». Але через свою вівданість Рябко був покараний, бо пан програвся у карти, а злість зганяє на відданому слузі. Рябко не протестує, не обурюється, лише заливається гіркими сльозами:

Чим, люди добрі, так оце я провинився?

За що ж глузуєте?..

За що знущаєтесь ви наді мною так?

Після другого покарання у Рябка пробуджується свідомість. Жорстоке зну­щання і несправедливе покарання виводять з рівноваги навіть такого сумлінного кріпака. Рябко ріш5ше і твердо заявляє:

Чорт би убив твого, Явтух, з панами батька,

І дядину, і дядька

За ласку їх!.. — сказав Рябко тут наодріз. —

Нехай їм служить більш рябий в болоті біс!

Той дурень, хто дурним іде панам служити,

А більший дурень, хто їм дума угодити!..

Своєю байкою П. Гулак-Артемовський засуджує панів, які вели паразитич­ний спосіб життя. Він зневажає їх за те, що вони збиткувалися з кріпаків і жор­стоко розправлялися з ними. Автор співчуває беззахисним селянам, його байка співзв5щна з помислами і настроями простого люду.

Алегоричний зміст романтичної балади Е. Гребінки «Човен»

Маніфестом молодого Євгена Гребінки є вірш «Човен», написаний 1833 ро­ку. Цей твір має автобіографічний характер: роздуми автора, який із рідного ху­тора вирушає до далекого і невідомого Петербурга.

У творі подається образ човна, який «качався, бідний, один без весельця» на хвилях синього моря, а потім був розбитий буйними вітрами. Вирушаючи до Петербурга, Євген Гребінка порівнював себе з цим човном:

Як човнові море, для мене світ білий Ізмалку здавався страшним;

Да як заховаться? Не можна ж на вік цілий Пробути з собою одним.

Автор розуміє, що не можна прожити одному, заховавшись від дійсності, не можна почуватися щасливим, перебуваючи осторонь народного життя. І хоча нема упевненості, що в столиці оминуть його недоля, горе і нещастя, поет ви­рушає з дому:

Прощай, мій покою, пускаюсь у море!

І, може, недоля і лютеє горе Пограються з човном моїм.

Образ одинокого човна доволі поширений у світовій літературі. До цього алегоричного образу вдавались Байрон, Жуковський, Лєрмонтов, Забіла. Ге­рой вірша «Човник» В. Забіли, написаного приблизно того ж часу, що й поезія Є. Гребінки, теж нарікає на нещасливу долю і порівнює себе з човником у бурх­ливому морі:

І я в світі, як той човник.

Де пристать не знаю;

Де б хотілось, там не можна.

Бо щастя не маю.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (03 Октябрь 2017) | Просмотров: 69 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017