Среда, 13 Декабрь 2017, 03:41
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 5
Гостей: 5
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Інтимна лірика поета Степана Руданського

Любов — це внутріщній світ, який окрилює людину. Багато ніжних і ласка­вих слів придумали люди, щоб описати це високе почуття, щоб висловити свою палку любов до матері, нареченої, рідної дитини.

Підносив це почуття і Степан Руданський, хоча і дало воно йому не радість і щастя, а сум і горе. Після семінарії він повинен був обирати: кохана дівчина і попівська ряса чи академія і наука? Руданський вибрав друге і поїхав. А удовина донька Марійка, яка любила палко, до нестями, не дочекалася. Не раз згадував вечорами поет своє кохання:

Повій, вітре, на Вкраїну,

Де покинув я дівчину,

Де покинув чорні очі,

Повій, вітре, опівночі!..

Вважаю, що кохання — це Божий дар. І треба з радістю приймати це почут­тя, навіть якщо воно без взаємності, тому і звертається ліричний герой «Пісні» до вітру, просить повіяти «тищком-нищком над рум’яним білим личком»:

Як спить мила, не збудилась.

Згадай того, з ким любилась,

З ким любилась і кохалась,

І кохати присягалась...

Дуща рветься за вітром, серце болить і тужить, бо передчуває лихі вісті:

Вітер віє, вітер віє,

Серце тужить, серце мліє,

Вітер віє, не вертає,

Серце з жалю розпукає.

І все ж, я думаю, поет вдячний тій далекій дівчині за те, що подарувала миті кохання, примусила серце частіще битися, навчила бачити прекрасне і відчува­ти красу. Скільки б часу не пройщло, а згадуватиме він її з теплотою, вдячніс­тю, з любов’ю.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (03 Октябрь 2017) | Просмотров: 17 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017