Четверг, 19 Октябрь 2017, 23:57
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 11
Гостей: 11
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 7 клас Добавить сочинение

Нерозділене кохання в творах Г. Гайне

Як море, в мене серце —

Нуртує і кипить,

І скарб чудових перлів На дні його лежить.

Збірка віршів «Книга пісень» (1827) зробила тридцятирічного Г. Гайне зна­менитим поетом. Основний мотив поезій цієї книги — нерозділене кохання. Більша частина віршів «Книги пісень» була створена під впливом глибокого по­чуття поета до двоюрідних сестер Амалії та Терези, в яких Гайне закохувався по черзі. Це кохання не було взаємним.

Свою збірку Гайне розділив на три частини і таким чином позначив три етапи свого нерозділеного кохання. Це «Юнацькі страждання», коли кохана з’являється до нього в уяві; «Ліричне інтермецо», де кохання розцвітає насправді, але без вза­ємності; «Знову на Батьківщині» — любов оживає тільки в пам’яті поета.

В «Юнацьких стражданнях» кохання зображене як романтична мрія, не­стерпне чекання, химерне сновидіння. Образ коханої, що з’являється у сні, спов­нює серце поета не щастям, а гострою тривогою і щемлячим сумом. Він бачить її то на балу у сатани, то в образі чужої нареченої під вінцем. Себе самого поет впізнає у подобі то зневаженого лицаря, то в’язня, який очікує на страту. Втім реальний світ не менш тривожний, ніж сновидіння. Поету стає ненависним «по­рядне товариство», де всі зневажають його:

Ти бачищ, як щодня оті почвари —

Пси в окулярах, кицьки у рум’янах —

Моє ім’я товчуть в плітках поганих Й вигадують мені пекельні кари.

«Ти бачиш, як щодня...»

На жаль, до цього ж суспільства належить і його кохана.

Не знайшовши щастя серед чужих людей, повертається поет до рідного дому. І тут його зустрічає любляча мати. Якщо існує у світі чиста і вічна любов, то це материнська любов, вважає поет:

Моя дуща подолана твоєю Високою, прекрасною душею,

І в небеса я лину разом з нею.

«Моїй матері»

В «Ліричному інтермецо» до поета приходить кохання в «прекрасному міся­ці травні», і весь світ для нього сповнюється радістю. Але він не відчуває вза­ємності, в його коханої «нема жалю», вона вінчається з іншим. Знову поет під владою похм}фих сновидінь.

Свою мрію про щиру та вірну любов поет висловив у поезії про квітку лото­са, яка закохана у ніжне місячне сяйво:

Цвіте, й росте, і прагне До ніжних місячних рук І тане, і пахне, і плаче З любові й любовних мук!

«Боїться квітка лотос...»

У вірщі «Блискучого літнього ранку...» краса квітки виступає символом жі­ночої краси. Її ніжність та беззахисність обеззброюють поета, він готовий виба­чити ш всі образи:

Квітки розмовляють, щепочуть.

Благає їх погляд смутний:

«Не гнівайсь на нащу сестричку.

Блідий чоловіче, сумний».

Характерною рисою «Ліричного інтермецо» є те, що свої почуття поет ви­ражає через образи природи: образи квітів, птахів, неба, дерев. Іноді символіка природи набуває драматичного характеру, як наприклад, у вірші про кедр, що росте на засніженій вершині. Він мріє про пальму, що росте під яскравим пів­денним сонцем. Але зустрітися їм не судилося:

І бачить він сон про пальму,

Що десь у південній землі Сумує в німій самотині На спаленій сонцем скалі.

«Самотній кедр...»

Змучений нерозділеним коханням, поет шукає забуття та втіхи в мандрах. Його ваблять рейнські простори, казкові пейзажі, прості люди. Повертаючись до рідного міста, де колись вперше покохав, поет зустрічається з родиною своєї колишньої коханої. В його серці оживають згаслі спогади, і він знову, уже вко­тре, переживає свою нещасну любов. Про все це розповідають вірші з розділу «Знову на Батьківщині»:

Ти, марище зблідле, ти тінь моя власна!

Нащо мене дражниш коханням моїм?

І так не забута година нещасна,

Як серцем я рвався на місці оцім.

«Ніч тиха»

Символом фатального кохання для Гайне стала Лорелей, про яку в наро­ді склали легенди. Чарівна красуня жила на скелястому порозі посеред Рейну. Своєю незвичайною вродою вона приворожувала рибалок. Як тільки човен на­ближався до скелі, закохані сміливці гинули в бурхливому вирі:

Зникають в потоці бурхливім І човен, і хлопець з очей,

І все це своїм співом Зробила Лорелей.

«Лорелея»

Вірші Г. Гайне про нерозділене кохання наповнюють серця читачів смутком і ніжністю, співчуттям ліричному герою. Ці поезії витримані в м’яких ліричних тонах. Не випадково вони привертали увагу композиторів (Р. Шумана, П. Чай- ковського та інших). А вірш «Лорелей» чи не найпопулярніший у німецькій по­езії, він увійшов до всіх шкітьних хрестоматій. Характерно, що коли в Німеччині до влади прийшли нацисти та почали палити книги Гайне, вони не насміїгилися зачепити цього вірша. Лише замість імені поета позначили в книжках: «Слова народні». Чи може бути вищою оцінка творчості будь-якого поета!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 7 клас | Добавил: 00dima (03 Октябрь 2017) | Просмотров: 17 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017