Пятница, 17 Ноябрь 2017, 19:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 32
Гостей: 32
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Суворе випробування людського характеру в умовах війни (за оповіданням М. Шолохова «Доля людини»)

I.      Бути чоловіком — значить бути мужнім. (Перші дні, місяці на війні були нелег­кими. Але Соколов говорить про те, що не гідно чоловіка жалітись на фронто­ве життя, тим більше писати про це жінкам додому, адже й їм було нелегко. Солдат мусить витерпіти все.)

II.     Полон Андрія Соколова — не безчестя. (Під Лозовеньками точилися запеклі бої, і Андрій, будучи шофером, не жалів себе, аби вчасно підвезти снаряди для товаришів. Так було завжди, але того разу він потрапив під обстріл. Його ма­шина була навантажена снарядами й вибухнула. У стані важкої контузії він опинився в полоні.)

1.     Перша зустріч з ворогом віч-на-віч. (Андрія Соколова ледве не вбив моло­дий безжальний німець, але інший йому заборонив. Не через жалість, а просто хотів використати Андрія для роботи, мов скотину. Та молодий ні­мець зажадав бодай чоботи забрати в полоненого. І Соколов віддав йому, але, не злякавшись, ще й онучі розгорнув з ніг та й подав, чим викликав сміх у німців. Але сміялися не з полоненого, що виявив почуття гідності, а з жадібного молодого німецького солдата.)

2.     Перші дні полону: велич і ницість людини. (Потрапивши в полон, Андрій Соколов опинився в колоні своїх товаришів, які підтримали його, коли він ледве не впав від знесилення. Бо тоді б його розстріляли, як усіх хворих та поранених. Уночі у церкві, де їх зачинили, вони промокли під дощем (там не було даху). Один з полонених виявився лікарем і всю ніч повзав між хворими, допомагаючи то одному, то іншому пораненому, хоч міг спокій­но спати, як усі. Він вправив вибите плече й Андрію. Тут уночі почув Соколов розмову двох людей, один з яких був командиром, а інший мав намір його виказати німцям. І Андрій, не втримавшись від обурення, заду­шив цього негідника, що так легко йшов на зраду, рятуючи евоє нице життя. Більше зрадників не було. Усі стояли за своїх.)

3.     Спроба втечі Андрія Соколова. (У Познанському таборі, коли їх послали копати могили для своїх товаришів, Андрій втік і пройшов майже сорок кілометрів, перш ніж його схопили. Полоненого били, нацьковували на нього собак, а потім привели до табору й кинули до карцера. Та він зали­шився живий.)

4.     Андрій Соколов проти коменданта Мюллера. (Якось Андрій, втомившись після роботи, зопалу сказав, що німці вимагають норм по чотири кубомет­ри, а для кожного з них і одного кубометра на могилу стане. І знайшовся підлий чоловік, який доповів це комендантові табору Мюллеру, людині жорстокій і безжальній. От і викликали Андрія — по-табірному №331 — до коменданта. Той сподівався, що полонений плазуватиме перед ним, блага­ючи зберегти йому життя. Але Андрій Соколов поводився гідно. Хоч як йому кортіло поїсти, та стримався, довів, що він людина, що здатна керу­вати собою. Тому й прийняв ті склянки горілки, не закусуючи, бо хотів довести, що в нього є своя гідність і гордість і що давитися їхньою подач­кою не буде. Це вразило навіть суворого коменданта, який звелів Андрію йти до барака та ще й подарував буханець хліба й шмат сала. Соколов чесно розділив ті харчі з товаришами порівну.)

5.     Андрій Соколов утікає до своїх. (Після двох років таборів Андрієві випало стати шофером у німця-інженера. Возив він його з Берліна в Потсдам і назад, а потім, коли вони поїхали до прифронтової зони, Соколов вирі­шив, що його час для втечі настав. Довелося виявити кмітливість, щоб усе продумати. А ще Андрій виявив мужність і хоробрість, щоб пройти крізь фронт, коли з обох боків стріляли. І все ж він дістався до своїх разом з німецьким інженером, що виявився ціннішим за двадцять «язиків». Так він не тільки врятувався сам, але й врятував сотні й тисячі життів своїх товари­шів, бо інженер знав усе про укріплення німецької лінії оборони.)

III.     Нові випробування, що випали на долю Андрія Соколова. (Опинившись серед своїх, Андрій Соколов сподівався, що все лихе для нього позаду. Він хотів тільки одного: воювати разом зі своїми проти тих, хто протягом багатьох міся­ців принижував його, намагався знищити морально й фізично. Та його напра­вили до шпиталю. Там він і отримав страшного для себе листа від сусіда. Той сповіщав, що ще в 1942 році в дім Андрія потрапила бомба, вбивши всю родину, крім сина Анатолія, який на той час був у місті. Так для нього обірва­лося життя, яке мріяв повернути, — довоєнне, разом з дружиною і дітьми. Залишався син — його надія й гордість, адже він з відзнакою закінчив воєнне училище й тепер на фронті воював, був капітаном і командиром батареї. Син мав уже шість орденів і медалі, коли вони дійшли до Берліна. Саме тут і застала Андрія страшна звістка про загибель еина. Здавалося, стільки горя не здатна витримати людина. З нього ніби душу вийняли. Демобілізувавшись, він не зміг повернутися до рідних місць, так йому боліла душа. А поїхав до фронто­вого друга в Урюпінськ та й почав працювати шофером. Там він і побачив хлопчика-сироту Баню. Дізнавшись, що той залишився без батька й матері, вирішив забрати його до еебе. Переживши етільки лиха, він не зачеретвів ду­шею. У душі Андрія Соколова залишилоея ще багато добра й бажання від дава­ти душевне тепло іншим. Його життя, життя одного з тих, хто здобув Перемо­гу, — це приклад мужноеті людини, яка з гідніетю пройшла крізь усі випробування і залишилась доброю, оптимістичною й мужньою.)

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (08 Ноябрь 2017) | Просмотров: 10 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017