Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:39
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Історико-філософська поема «Іван Вишенський»

I.     Історія створення поеми. (У 1990 році І. Франко створює одну з своїх видат­них поем — «Іван Вишенський», яка ввійшла до збірки «Із днів журби», і при­свячує її Агатангелу Кримському. Саме Агатангел Кримський високо оцінив наукову працю Франка «Іван Вишенський і його твори» та заохотив написа­ти художній твір про полеміста. (Полеміст — той, хто вправно володіє мисте­цтвом полеміки або любить полемізувати; головний учасник полеміки.)

II.   «Іван Вишенський» — філософський твір на історичну тему про видатного письменника, мислителя і громадського діяча XVII століття.

1.     Інтерес І. Франка до особи Вишенського. (І. Франко багато років вивчав діяльність українського полеміста, його політичні погляди та моральні за­сади. У поемі він зобразив останній період життя Вишенського — час, коли той віддалився від мирської суєти і став монахом-печерником на горі Афон, тодішньому центрі православ’я, де невдовзі помер.

Крім філософської поеми, І. Франку належать і наукові дослідження творчості письменника-полеміста, зокрема, монографія «Іван Вишенський і його твори». Відомо, що сторінки життєвого і творчого шляху І. Вишен­ського І. Франко хотів обрати темою своєї докторської дисертації.)

2.     Сюжет поеми. (Про сюжетну канву твору автор писав у передмові до окре­мого видання 1911 р.: «Основа поеми — печерне життя і смерть Вишен­ського — тільки в одній часті моя поетична функція, бо про своє печерне життя згадує Вишенський сам у заголовку свого останнього писання».)

3.     Жанр твору та тема. (Поема «Іван Вишенський» має ознаки поеми істо­ричної та філософської. Отже, за жанром — це історико-філософська по­ема. Тема твору: зображення аскетичного усамітнення Івана Вишенського на горі Афон.)

4.     Реальні історичні факти та художній вимисел в поемі.

а)   Використання фактів біографії І. Вишенського. (Народився І. Вишен­ський десь між 1545—1550 рр. у містечку Судова Вишня в Галичині (те­перішня Львівська область) у міщанській родині. З творів письменни­ка видно, що він у молоді роки деякий час жив у Луцьку і, можливо, в Острозі, де, мабуть, і здобув освіту. І. Франко висловлював здогад, що в освіті Вишенському допомагав князь Острозький, який звернув увагу на здібності юнака і залишив його при дворі.

 

Згодом І. Вишенський постригся в ченці і жив деякий час в Уневському монастирі. Десь у 80-х роках XVI ст. І. Вишенський залишив батьків­щину і відправився на Афон — найбільший тоді на Сході центр право­славного чернецтва. Тут він певний час мандрує по «святих обителях», а потім стає ченцем Загребського монастиря. Під кінець життя поле­міст замкнувся в печері. Живучи на чужині, Іван Вишенський не був відірваний від України, він уболівав за її долю, прагнув бути їй корис­ним. Тут, на Афоні, Вишенський почав свою літературну діяльність од­ночасно з першим поколінням українських полемістів Г. Д. Смотриць- ким, Стефаном Куколем (Зизанієм) та ін.

Про те, як і коли закінчив Вишенський своє життя, немає достовір­них відомостей. Помер він на Афоні, очевидно, в 20-х роках XVII ст. «Послання до єпископів» І. Вишенського.

«Послання до єпископів» адресоване архієпископові Михайлові, єпископам Потієві, Кирилові, Леонтієві, Діонісієві та Григоркові, які в 1596 р. в Бресті проголосили унію (спілку) православної церкви з като­лицькою. Але більшість віруючих не підтримали цю ідею, а сам Вишен­ський почав непримиренну боротьбу з уніатами. Брестську угоду він називає «гадючою», єпископи ж зображені в «Посланні...» як жорстокі феодали, котрі голодних селян ше більше «оголоднюють і спрагнучими чинять». «Послання до єпископів» було критикою не лише церковної верхівки, а й панства — і українського, і польського. Через увесь твір проходить різке протиставлення панів і селян. Пристрасне слово пись­менника пройняте гнівом проти гнобителів і співчуттям до гноблених. Вищезгадані факти є історичною основою поеми І. Франка.)

б)  Художній вимисел в поемі. (В поемі є і художній вимисел (наприклад, фантастична картина, коли чернець Іван на промені сонця переходить у човен до посланців з України і повертається з ними додому.)

5.     Основна думка поеми. (Літературознавець В. Погребняк визначив головну ідею поеми Франка як заклик до «служіння Богу не у відірваності від світу, а в праці для рідного народу».

«Дай мені братів любити і для них життя віддати!

Дай мені ще раз поглянуть на свій любий, рідний край!»

Ідея в уславленні сили духу, величі релігійних переконань, синівського почуття обов’язку перед Україною.)

III. Актуальність поеми Франка. (Чи потрібно вивчати біографії таких людей чи писати про них твори? Звісно, так. У поемі діє герой, який був патріотом і лю­диною, яка своє життя поклала на вівтар служіння людству і державі. У склад­ний час визначення подальшого шляху розвитку країни такі постаті вкрай по­трібні і можуть служити зразком для наслідування.)

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (15 Май 2016) | Просмотров: 62 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016