Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:38
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 21
Гостей: 21
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Роздуми про долю Батьківщини в поезії «Мені однаково...»

Навесні 1847 року Шевченка було заарештовано за участь у Кирило- Мефодіївському братстві. В одиночній камері центральної управи політичної по­ліції гіркі роздуми поета вилилися в 13 прекрасних поезій, об’єднаних у цикл «В казематі», куди ввійшов і вірш «Мені однаково...». Цей вірш — яскравий зра­зок філософської лірики,

У творі виражено глибокі патріотичні почуття поета. Автора турбує не власна доля, а доля всієї України:

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині —

Однаковісінько мені.

Це вірш-роздум. Поет замислюється над двома долями: долею людини- патріота і долею Вітчизни. Гірка доля героя цієї поезії: він виріс у неволі і загине

 

у неволі за свою любов до Батьківщини, його, можливо, ніхто ніколи й не згадає добрим словом. Що може бути більш трагічним?

В неволі виріс між чужими,

І, не оплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу,

Малого сліду не покину На нашій славній Україні, ч На нашій — не своїй землі.

Але не особиста трагедія тривожить серце ліричного героя. Його найбіль­ше хвилює, що буде з Україною, якій він присвятив своє життя, за яку боровся полум’яним словом. «Злії люди» — цар, поміщики-кріпосники можуть приспати Україну, тобто задушити в народі прагнення волі, щастя, а тоді «окрадуть» її — ще більше посилять знущання з трудового народу.

Мені однаково, чи буде Той син модитися, чи ні...

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

Поезія написана у формі монологу ліричного героя. Напруженість та пристрас­ність думки передається за допомогою протиставних та заперечних конструкцій: «чи буде — чи ні»; «чи згадає — чи забуде»; «в неволі виріс — в неволі умру»; «на нашій — не своїй землі». Але центральним, основним протиставленням є, звичай­но, протиставлення «мені однаково» (про свою долю) та «не однаково мені» (про долю України), яке наростає поступово від початку твору до його кінця.

Поезію можна поділити на чотири смислово та інтонаційно завершених час­тини, сила почуття в яких наростає від частини до частини. У першій відчуваєть­ся легкий сум, а в останній — пристрасть та гаряча, нестримна любов до України.

Із вірша «Мені однаково...» постає перед нами його автор — мужній, незлам­ний, по-синівськи відданий рідній Україні, якій присвятив своє життя, заради щастя якої страждав.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (15 Май 2016) | Просмотров: 198 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016