Пятница, 09 Декабрь 2016, 13:35
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 31
Гостей: 31
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Щирість ліричних почуттів ліричного героя в поезії В. Підпалого «Тиха елегія»

В. Підпалий — поет ширий, ніжний, чуйний. Він Народився на Полтавщині у 1936 році, надзвичайно віддано й глибоко любив свій рідний край, про нього були його твори. Прожив поет мало — всього 37 років. Невиліковна хвороба передчас­но обірвала його пісню про рідну землю. Та він навіки залишився жити у своїх ві­ршах, душу його ми пізнаємо з його поезій.

Митець стверджував: «Треба любити гаряче і багато». Про це ж ідеться і в пер­шому вірші першої збірки поета «Зелена гідка», яка побачила світ у 1963 році:

Якщо життям прийдешнім серце б’ється, воно й болить з великої любові...

У своїх творах Володимир Підпалий торкається тем любові до матері, до Бать­ківщини, отчого краю, розкриває філософські проблеми швидкоплинності життя, вічних духовних цінностей. Особливістю його творчої манери є те, що образ Бать­ківщини він створює через сприйняття ліричних героїв.

Одним із кращих зразків патріотичної лірики є вірш «Тиха елегія». Для автора Батьківщина — це. ріки, ясні зорі, тихі води, степи, озера, яблуні в саду... Без цьо­го він не уявляє себе, не відокремлює навіть тоді, як в землю перейде.

Це символічні образи, а найвеличнішим символом, на переконання письмен­ника, є рідна мова. Адже її дитина вбирає в себе з молоком матері, з ніжними колисковими піснями. Без рідної мови автор не мислить свого життя. І переко­наний, що саме сім’я виховує в дитини любов до свого краю, рідної мови, куль­тури, традицій.

Автор твору, безперечно, патріот. Авторське «я» в «Тихій елегії» — це грома­дянська позиція й інтимні почуття. Поет не переконує читачів, а висловлює свою думку, з якою важко не погодитися, що людина без Батьківщини нічого не варта, що для людини надзвичайно важливо відчувати себе часточкою рідного краю й народу. У цьому полягає основна думка.

Кульмінація елегії — п’ята строфа. Якщо в перших чотирьох строфах тон при­нижений, дещо висхідна інтонація, відтворена словами «відмовчуюсь», «мовчу», «я знов мовчу», то в п’ятій строфі вибухає крик:

Коли мене питають: «Україну Чи зможеш ти забуть на чужині?» —

Кричу: «Кладіть отут у домовину Живим!.. Однаковісінько мені...»

Для автора, ліричного героя, поміняти рідну землю на чужу — рівноцінно смерті.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (15 Май 2016) | Просмотров: 50 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016