Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:48
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 33
Гостей: 33
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Шептало - алегоричний образ суперечливої особистості періоду «застою»

І. Творчий доробок В. Дрозда. (У творчому доробку В. Дрозда чимало яскравих прозових творів. З-під пера письменника виходять твори різних жанрів: опо­відання, повісті, новели, романи, які отримують полярні оцінки: хтось крити­кує їх, хтось благає «кинути написане в темний куток», хтось знаходить у них щось оригінальне й неповторне, а сам письменник наголошує: «Не хочу бути таким, як усі», бо для нього передусім — правда й лише правда.

Користуються популярністю твори В. Дрозда, такі як повість «Ирій», рома­ни «Катастрофа», «Самотній вовк», «Спектакль», «Листя землі», притча «Сон­це» тощо. У 1965 році з’явилося оповідання «Білий кінь Шептало». Тогочас­ні критики дали несхвальний відгук на нього, бо у творі письменник зачіпав важливу вселюдську проблему особистості в суспільстві. Але, незважаючи на ці «критичні зауваження», В. Дрозд написав продовження — оповідання «Кінь Шептало на молочарні», надруковане 1967 року. Нині обидва твори добре ві­домі читачам і перекладені багатьма мовами.)

1.      «Білий кінь Шептало» — одне з ранніх оповідань В. Дрозда. («Білий кінь Шеп­тало» — одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли було знято будь-які обмеження. Замість звичних за радянських часів тем, як-от вірність комуністичній ідеології, радянський патріотизм, соціалістичний спосіб життя тощо, з’являються твори, у яких порушуються теми морально-духовного від­родження нашого суспільства. Мистецька якість художніх творів розглядається як гармонійне поєднання змісту і форми. Правдивість і глибина зображення

< життя практично зливаються в єдине поняття.)

1. Головний герой оповідання — білий кінь Шептало. (Кінь Шептало разом з іншими кіньми виконує важку й обридлу щоденну роботу, терпляче зно­сить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Часто кінь зга­дує той день, коли люди зломили його волю, примусили працювати на себе. Його, молодого й гордого. Тепер він, білий красень, предки якого «гарцю­вали на залитім різнокольоровими вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи», мусив виконувати приниз­ливу роботу. Часто згадував він і дитинство, коли лошам-стригунцем весело бігав із матір’ю квітучими лугами, слухаючи її розповіді про дідів-прадідів.

 

Таємна думка постійно непокоїла Шептала: чому це він, білий, поро­дистий, розумний і волелюбний, має коритися рабській долі, терпіти при­ниження, побої за жмутик сіна Гкороткий відпочинок у теплій стайні? Коня «повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай».)

2.     Нелюбов ЦІептала до табунів. (Білий кінь потрапив до «бригадного стов­пища», яке сприймає як натовп безликих персоналій. Разом з усіма він ходив на водопій, разом з усіма їв сіно, так, як і всі, здебільшого мовчки виконував усі вказівки Степана. Колись давно природний розум підказав йому, що треба лише вдавати із себе «покірного і роботящого» і що слід до певного часу прикинутися скореним, щоб у душі залишитися вільним. І йому вдалося приспати пильність людей, здобути собі «щось від само­стійності, від волі»: то він рухався осторонь від інших — сірих, вороних, гнідих — коней, то сповільнював ходу і тягнувся до соковитої конюшини, коли табун покірно тримався укупі. Шепталові було не цікаво, про що ін­коли говорили між собою інші коні. Він був не такий, як вони, він був пе­реконаний, що потрапив до стайні тільки завдяки якомусь випадку, химер­ній долі. І чекав, коли все зміниться.)

3.     Спогади про дитинство. (Шептало часто згадує своє дитинство, коли разом із матір’ю «бігав зеленими розореними дорогами, зазирав у зелені сутінки хащ, заходив по коліна в жовтогарячі лісові ромашки...». Ті роки «пахли молоком і конюшиною». Мати розповідала Шєпталу про гордих білих ко­ней, що «від дідів і прадідів працювали на помості», а люди захоплювали­ся їхньою гордовитою поставою й аплодували їм.)

4.     Воля. (Та настав день, коли білий кінь Шептало не міг більше стримувати в собі бажання стати вільним, він протестує проти приниження, якого за­знає від людей. Повага до себе, відчуття свого «я», твердість характеру ви­являються тоді, коли «хлопчисько чіпкими руками пригнув голову коня, спритно наікинув недогнуздок і владно сіпнув до себе». Це було занадто, і кінь «з нечуваною силою шарпнувся, вирвав кінець повода, дико звівся на ноги й побіг так, як, здається, ніколи». Нарешті мрія стала реальністю — він на волі. До пізньої ночі Шептало бігав луками й яругами, насолоджу­ючись волею, яка «пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна». Як легко йому бігалося! Стомившись, він: упав на спину і качався по м’який траві, подався до річки — попив води і скупався. І по­бачив у дзеркалі ріки себе — такого білого, «аж до щему в очах». Щоб пе­редати психологічний стан коня, автор використовує такий прийом, як на­громадження дієслів: «Небо над Шептало напнулося, тріснуло навпіл; тра­ви заворожили його своєю духмяністю»; через якусь мить він побачив у воді «чисту, прекрасну білизну». Але ось пішов дощ, й емоції кудись зни­кли. Він не знав, що робити з волею. І повернув у бік стайні.)

5.     Гірка правда. Повернення. (Шептало не йшов, а плівся туди, до стійбища. І що ближче підходив, то більшим ставало його бажання «побачити Степа­на, відчути на собі тріск батога». Від колишнього прагнення волі і гордості майже нічого не залишилося. Він зрозумів, що більше ніколи не буде білим конем, він втратив на це право, тому шубовснувся в калюжу і став сірим. Як усі.)

6.     Алегоричні образи оповідання. (Образ білого коня Шептало алегоричний. У ньому автор зображує непересічну особистість, яка не бажає мирити­ся зі своїм рабським становищем, опирається «сірій» буденності, але за­знає поразки. Письменник показує, як під впливом повсякденного життя і суспільних умов людина втрачає індивідуальність, зраджує своїм мріям, пристосовується до оточення. Вона все життя перебуває у стані внутріш­нього роздвоєння, суперечки між розумом і серцем. Саме про це йдеться

 

в останніх рядках оповідання. Стайня (алегоричний образ тогочасної сис­теми) кликала Шептала до себе. Білий кінь, повернувшись додому, не зміг потрапити на подвір’я, шо для нього вже було зачинене, і тоді він «скіль­ки зміг, просунув голову між двох жердин та й собі задрімав...».)

III.     Ідея твору. (Оповідання «Білий кінь Шептало» має глибокий філософський

підтекст. Автор підводить нас до висновку, що навіть сильна особистість під

впливом обставин часто втрачає свою індивідуальність, знеособлюється і стає

такою, як усі.)

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (15 Май 2016) | Просмотров: 49 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016