Воскресенье, 11 Декабрь 2016, 11:54
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 64
Гостей: 64
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Знайомство з Михайлом Решетнякон (за повістю В. Дрозда «Ирій»)

Добрий день! Давайте знайомитися. Я — Михайло Решетняк, головний ге­рой повісті В. Дрозда «Ирій». Народився й виріс я у Пакулі, тут і зараз мешкаю разом із матір’ю. Вона працює в колгоспі, на її трудодні ми й живемо. Як і біль­шість моїх однолітків, батька я не маю, він поліг на війні. Мене часто називають мрійником. Так, я люблю фантазувати й уявляти, що зі мною буде в майбутньому. А майбутнє для мене — це можливість жити у місті Ирій — про нього я мрію. От де перед тобою розкриється весь світ. Місто — це омріяна казка, це місце неаби­яких можливостей. «Це країна, де існує насправжки те прекрасне ідеальне життя, про яке так гарно пишеться в книгах. Ирій — це країна майбутнього».

А в майбутньому я мрію стати актором. Тільки прізвище в мене для цього не­милозвучне — Решето. Дід Тарас розповідав мені про коріння родини, яке сягає в часи козаччини. Звичайно, я пишаюся своїми предками. Але ж як некрасиво звучить оте Решето. Я б із задоволенням змінив його на якесь гарне, наприклад, Стриженський, за назвою річки Стрижень. О, я, напевно, зміню наголос у пріз­вищі, перенесу його на другий склад і приберу закінчення «о». А ще я люблю чи­тати. Адже кожна людина мусить дбати про збагачення не тільки матеріального, а й духовного. Саме книги допомогли мені розвинути багату уяву, фантазію. Я бачу світ таким, а мені говорять, що такого не може бути. Ну й нехай говорять, а я лю­блю світ навколо себе. Я люблю своїх тітку й дядька. Хоча й інколи не зовсім ро­зумію їхні пристрасті до накопичення матеріальних благ. Мене здивувала мрія тіт­ки й дядька про машину, якою вони хотіли б приїхати в село і вразити односель­ців, а ще більше — їхнє бажання викликати заздрість і повагу.

Я дуже люблю свою матір. Ця проста жінка-селянка виховувала мене в дусі народної моралі, прищепила мені любов до праці, повагу до старших, захоплен­ня рідним краєм. Невсипуща трудівниця, яка працює з ранку до ночі, прищепила мені, своєму синові, найкращі людські якості: людина, багата духовно, цінується вище, ніж матеріальні статки. Мама зовсім не така, як тітка Дора, для якої мате­ріальне на першому місці.

Я прагнув скоріше покинути рідне село Пакуль і переїхати до великого міста. Я волів забути село і ніколи про нього не згадувати. Але зустрівшись віч-на-віч з містом, я по-іншому почав ставитися до села. Якщо на початку твору, пам’ятаєте, я говорив, що Пакуль — це болото, з якого треба вирватися, а Ирій — щось не­досяжне, високе, то зараз я дійшов важливої для мене думки: не Ирій — «країна... майбутнього, а Пакуль». «Чому?» — можете запитати ви. Та тому, що Пакуль — «це країна твого першого слова, першої любові, першої зненависті; Пакуль — це твій Ирій, що в нього ти до кінця днів своїх повертатимешся... Пакуль — це ти сам». Я усвідомив, що де б людина не була, її завжди притягує до домівки, душа переповнюється спогадами. А згадати є що.

Отож, «присягаюся тобі, мій Пакулю, присягаюся тобі, мій Стрижню, мій Иріє, мій Дніпре, присягаюся тобі, моя рідна земле, тобі майбутнє: допоки зда­тен буду на щось путнє в цім світі, не докладатиму рук, працюватиму що є сили».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (15 Май 2016) | Просмотров: 40 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016