Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:39
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 24
Гостей: 24
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Діалог з домовиком (твір-діалог)

Може, це тільки дитячі фантазії, але я вірю, що в нашій квартирі живе домо­вик. Точніше, я вірю, що в будь-якому помешканні живе домовик, у лісі ж меш­кають духи лісу, існують духи моря, духи вогню. Не те щоб я уявляв собі їх справ­жніми істотами, з обличчям, руками та ногами, але я щиро впевнений, що існує якась невловима енергія місця, природи тощо.

Коли я залишаюсь сам удома, то уявляю собі, що домовик може мене чути і іноді з ним розмовляю.

—  Чому ми ніколи не можемо тебе бачити, а тільки здогадуємось про твоє іс­нування? — питаю я домовика.

—  Бо справжнє моє призначення — бути духом місця, охороняти дім та його мешканців. Якщо ви вірите в казку, якщо вмієте прислухатися до навколишнього простору, ви не матимете сумнівів щодо мого існування.

—    А як саме ти охороняєш дім?

—  Я підтримую лад у домі. Ні, нічого матеріального, відчутного я не роблю. Я підтримую затишок своїм існуванням. Я живу в цьому домі вже багато років — від моменту його побудови і багато бачив.

—  Тобто ти не переходиш з мешканцями до нового будинку, коли вони пере­їздять?

—  Ні, я тримаюсь місця, території, а не людей, хоча і з людьми я теж взаємо­дію. Люблю добрих хазяїв, коли в домі лад, а в родині затишок. Таким я допо­магаю. Ще люблю, коли в родині є традиції. Свята, наприклад. Вони роблять дім затишнішим, і всім живеться краще.

 

—    А чи можу я тебе побачити?

—  Хіба що уві сні. Але у своїх фантазіях ти часто розмовляєш зі мною, хіба тобі цього не досить?

—  Так, насправді. Я ж в тебе вірю, мабуть, тому ми і можемо спілкуватися. От старші в тебе не вірять, тому ти не розмовляєш із ними, а вони не можуть звер­нутися до тебе, я спробую не забувати про тебе навіть тоді, коли подорослішаю!

Так я можу довго бурмотіти собі під ніс, уявляючи свою розмову з домовиком. Іноді я розповідаю йому про свій день, іноді вигадую якісь історії, які міг би по­чути від нього про наш дім чи про наш двір. Мені приємно усвідомлювати, що усюди є місце казці. У будь-якому разі, навіть якщо це лише моя фантазія, хіба фантазії шкодять? Бабуся, коли чує мої розповіді про домовика, завжди підтримує мене. Вона народилася у селі і теж вірить, що існують домовики, добрі й злі духи. Напевно, віра в такі істоти дуже сильна у людей, особливо в тих, хто все життя прожив серед природи. Неважливо, чи вірите ви в домовиків, але дуже важливо, щоб ви звертали увагу на затишок і лад у власному домі. Я сподіваюсь, що коли виросту, пам’ятатиму свої діалоги з домовиком, бо трошки віри у чарівне робить життя легшим і цікавішим.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (15 Май 2016) | Просмотров: 54 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016