Вторник, 06 Декабрь 2016, 07:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 33
Гостей: 33
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Образ автора «Слова про похід Ігорів»

«Словом» за часів Київської Русі називалася урочиста промова. Але «Слово про похід Ігорів» — це не лише ораторський твір. Це — поетична розповідь про невдалий похід новгород-сіверського князя проти половців і роздуми автора про долю батьківщини, яку роздирали князівські міжусобиці.

Невідомий автор поеми відмовляється наслідувати давню пісенну традицію Бояна, дружинного співця XI століття:

Початися ж тій пісні по билицях часу нашого, а не за вимислом Бояна.

Боян-бо віщий.

якщо кому ХОТІВ ПІСНЮ творити, то розтікався він мислю по древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами.

у заспіві автор «Слова...» підкреслює, що він укладає у твір іншу манеру: суво­ра тогочасна дійсність має бути показана без прикрас. Боян мав багату уяву, час­то використовував художній вимисел. Він, ніби сизий орел, підносився під хма­ри, ніби сірий вовк долав великі відстані. Боян умів оживляти струни, «свої віщі пальці на живі струни накладав; вони же самі князям славу рокотали». Проте тво­рець «Слова...», захоплюючись Бояном, прагне не наслідувати свого попередника, а натхненно оспівати Руську землю з її мужніми захисниками і мирними орачами, художньо втілити високу ідею єднання.

У заспіві автор «Слова...» говорить: «Почнем же, браття, цю повість від старо­го Володимира до нинішнього Ігоря...» У цих словах поет показує своє прагнення пов’язати сучасні йому події з минулим Русі.

Ще на початку твору автор показує, що похід Ігоря викликаний щирим ба­жанням захистити рідну землю від жорстоких кочівників. Войовничий Ігор, укрі­пивши «ум одвагою своєю», «навів свої хоробрі полки на землю Половецьку за землю Руську». Автор милується хоробрим князем, відважною Ігоревою дружи­ною, вдало відтворює динамічність першого бою з половцями, радіє перемозі ру­сичів. По всьому видно, що він був не стороннім спостерігачем, а активним учас­ником усіх подій.

Тривожно минає ніч перед другою битвою — «дуже рано криваві зорі світ про­віщають». Автор об’єднує дві картини: похмурий пейзаж грозового ранку і чор­ні хмари полків половецьких, над якими «трепечуть сині блискавки» тисяч спи­сів. Дикий степ гуде під копитами ворожої кінноти, що суне на загублену серед чужого степу жменьку хоробрих русичів. Сумним зойком звучать слова автора: «О Руська земле, уже ти за горою!»

Опис другої битви автор перериває ліричним роздумом про недалеке історич­не минуле. Він із тугою в голосі згадує про крамоли Ігоревого діда — Олега Го- риславича, який своїми чварами поклав початок міжусобиць між князями: «Тоді, за Олега Гориславича, сіялось і росло усобицями, гинуло добро Даждьбожого вну­ка, в княжих крамолах вікн людям укоротилися. Тоді по Руській землі рідко орачі погукували, але часто ворони крякали, труни між собою поділяючи, а галки свою річ говорили, збираючись летіти на поживу».

Засуджуючи міжусобиці князів, милуючись красою і відвагою руських дружин­ників, оплакуючи розорення рідної землі, автор «Слова...» показує себе справжнім патріотом батьківщини. Він не «розтікається мислію по древу», а прямо вислов­лює свою позицію, дає оцінісу і князям, і подіям; співчуває народному горю. Це свідчить про небайдужість автора до всього, що відбувається, про його любов до рідного краю і руських людей.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 55 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016