Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:17
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 83
Гостей: 83
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Образ Івана Вишенського - головного героя однойменної поеми Івана Франка

I.       Іван Вишенський — будитель національної свідомості українців. (Іван Вишен- ський — історична постать. Свідчень про те, чому Іван із Судової Вишні, що на Львівщині, обрав для себе шлях аскета-самітника на горі Афон, немає. Але він ніколи не відривався від життя рідної землі, гостро переживав усі події, які відбувалися в Україні. Іван Вишенський надсилав на батьківщину свої послан­ня, в яких засуджував польську шляхту, яка нищила на Україні православне християнство, знущалася з народу.)

II.     Драматичний внутрішній конфлікт Івана Вишенського.

1.     Афон — «сумна тюрма для душ». (Поема «Іван Вишенський» починаєть­ся описом бурхливого моря, хвилі якого омивають високі скелі Афонської гори. Серед розкішної природи гори розміщене гніздо аскетів. Тут все по­вите сумним мовчанням, і лише жалібно плачуть дзвони.

Плачуть жалібно ті дзвони, мов нарікання, докори на людей, що замертвили пречудовий сей куток.

Тут, на Афонській горі, у печері, живцем поховав себе Іван Вишенський.)

2.     Печера Івана Вишенського — це могила, в якій гине жива людська душа. (Іван Вишенський прийняв схиму. Цим він назавжди відділив себе від сві­ту живих людей. Монах-аскет думав, що вже втамував свою пристрасну душу і в молитві чекатиме смерті. Але думи й згадки про минуле непокоять старця, а вишневий цвіт, який заніс у печеру весняний вітер, пробуджує тугу за рідним краєм.)

3.     Боротьба в душі Вишенського між аскетизмом і почуттям обов’язку перед рідним народом. (До Вишенського приїхали посли з далекої України. Вони передали старцю листа, в якому просять його повернутися на батьківщину, яка переживає страшні часи, і стати «нашим гаслом бойовим» у боротьбі проти ляхів, що, мов сарана, заполонили рідну землю.

Іван Вишенський стоїть перед нелегким вибором: продовжувати виконува­ти обітницю, дану Богові, чи повернутися на Україну і стати в ряди її за­хисників.)

III.     Символічний фінал поеми. (Іван Вишенський нічого не відповів послам, про­те він не зміг угамувати своїх переживань за долю України. У нелегкій вну­трішній боротьбі аскета-схимника перемагає патріот.

Вишенський бачить, як з афонської затоки відпливає козацька барка з послан­цями і в нестямі вигукує:

Стійте! Стійте! Завернітесь!

Я живу ще! По-старому ще кохаю Україну, решту їй життя віддам.

Не докричавшись до посланців, Вишенський звертається до Бога по допомогу. І сталося диво: на старця упав промінь і утворився шлях через море, на який Вишенський ступив — «і тихо щез».

Справжній патріот не може не відгукнутися на біль батьківщини. Прийде час — і він стане на промінний шлях оборонця рідної землі.)

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 58 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016