Суббота, 03 Декабрь 2016, 21:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 25
Гостей: 25
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Театр у жипі І. Карпенка-Карого

Іван Карпенко-Карий народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівці на Хер­сонщині в сім’ї управителя поміщицького маєтку. Батько великої і дружної ро­дини Карно Адамович Тобілевич одружився із наймичкою Євдокією Зінов’ївною Садовською, яка жила в містечку Саксагань. Дочка Марія і син Микола, ставши акторами, на честь матері обрали псевдоніми Садовські, син Панас Саксаган- ський — за назвою містечка, звідки мати була родом, Іван же обрав псевдонім Карпенко — від імені батька, Карпа, та прізвища улюбленого героя з п’єси Тараса Шевченка «Назар Стодоля» Гната Карого.

Карно Адамович хотів, щоб усі його діти здобули освіту. Проводжаючи стар­шого сина Івана в школу, він наставляв: «Учись, синку, учись! Ми люди бідні, ніхто нас не порятує, коли ми самі себе не порятуємо!». Але матеріальні труднощі зруйнували мрію Івана про університет. Після закінчення школи він змушений був іти на роботу: був писарем у канцелярії станового пристава, потім працював у повітовій канцелярії, а згодом — у повітовому суді.

Ще навчаючись у Бобринецькій повітовій школі, Іван Тобілевич захопився театром. Він грав у аматорських виставах, зблизився з Марком Кропивницькнм, який був режисером і постановником п’єс, познайомився з видатними театраль­ними діячами того часу.

Аматорські театральні гуртки були школою сценічної майстерності для бага­тьох видатних діячів українського театру. У любительських виставах відточували свою майстерність молоді українські актори, драматурги, композитори: Михай­ло Старицький, Микола Лисенко, Марко Кропивницький, Марія Заньковецька.

Брати Тобілевичі (Іван Карпенко-Карий, Панас Саксаганський і Микола Са- довський), їхня сестра Марія Садовська також починали свою творчу діяльність із участі в любительських виставах.

Перша видатна українська професіональна театральна трупа була створена в Києві 1883 року. Деякий час у цій трупі перебував і Карпенко-Карий. Кожен із ак­торів мав самобутній талант, а тому спектаклі цього колективу мали шалений успіх у глядачів. Та, на жаль, трупа в такому зірковому складі проіснувала лише три сезо­ни. Але попри заборони царського уряду, матеріальну скруту і відсутність постійних приміщень, український театр розвивався, корифеї української сцени завойовували широку популярність у народі, театральні трупи гастролювали по містах централь­ної частини Російської імперії, давали спектаклі в Петербурзі, Москві і Києві.

1883 року Карпенка-Карого звинуватили в антиурядовій діяльності і звільни­ли зі служби. Саме в цей час Михайло Старицький сформував свою трупу, де вже

 

грали молодші брати Івана Тобілевича. Старицький радо прийняв у свій колек­тив і старшого брата, але влітку 1884 року під час гастролей у Ростові Івану Кар- повичу було наказано негайно покинути Ростов. Довелося йому оселитися в місті Новочеркаську, зазнавати матеріальної скрути, принизливого «гласного нагляду», обшуків квартири. Але і в таких умовах Іван Карпович намагався не втрачати зв’язків із друзями і рідними, відвідував спектаклі місцевого театру, писав п’єси, які розкривали народну трагедію, висміювали тип «нового» хазяїна, який не знав жалю і заради свого збагачення був готовий на все.

Довгих п’ять років Карпенко-Карий був відлучений від сцени. Тільки напри­кінці 1888 року він повернувся в театр і вже до кінця своїх днів не залишав його. Спочатку він грав у трупі Миколи Садовського, а згодом, разом із Панасом Сак- саганським, створив окремий колектив.

Михайло Старицький так охарактеризував акторську майстерність братів То- білевичів: «На мою думку, найталановитішим із братів Тобілевичів треба визнати Миколу Садовського, хоч він і не завжди грає рівно. Найдосконалішим із техніч­ного боку — Саксаганського, а найглибшим і, так би мовити, найґрунтовнішим — Івана Карповича Карпенка-Карого».

Під час гастролей у Москві 1901 року на сторінках газети «Театральньїе извес- тия» був надрукований вірш-експромт про Карпенка-Карого:

С его талантом люд московский Теперь знакомится... Ей-ей,

Малороссийский он Островский, —

Фотограф родиньї своей...

Его перо лишь правдой дьішит,

И чужд ему совсем шаблон...

Он так же славно пьесьі пишет.

Как и играет славно он!..

У відомому монолозі Івана Барил ьченка із п’єси «Суєта» Карпенко-Карий із глибоким хвилюванням і пристрастю виклав власні думки про театр: «Сцена ж — мій кумир, театр — священний храм для мене... В театрі грать повинні тільки справжню літературну драму, де страждання душі людської тривожать кам’яні серця, і, кору ледяну байдужості на них розбивши, проводять в душу слухача жа­дання правди, жадання загального добра, а пролитими над чужим горем сльозами убіляють його душу, паче снігу!.. Служіть таким широким ідеалам любо!»

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 62 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016