Среда, 07 Декабрь 2016, 10:40
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 42
Гостей: 42
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

«Щось сильне тягне мене до літературної праці - і літературі я віддаюся цілою душею» (М. Коцюбинський. «Автобіографічний лист»)

У сім’ї Коцюбинських Михайлик був улюбленцем. Його дитячі роки прохо­дили щасливо, але матеріальна скрута завжди переслідувала родину. Батько, дріб­ний службовець, — людина чесна, добра, працьовита, та запальна й нестримана, не міг терпіти утисків від начальства, а тому часто міняв роботу чи й зовсім зали­шався без місця. Сім’ї доводилося переїжджати то в село, то в різні міста. Михай­лик скрізь знаходив собі товариство, легко сходився з людьми різного віку, багато читав, а в 10 років і сам почав складати вірші і писати прозові твори. Шкільний учитель російської мови часто в учительській читав учнівські твори Коцюбин­ського і запевняв, що із хлопця вийде справжній літератор, адже слова, які ав­тор підбирав у пошуках форми для висловлювання своїх думок, були доцільними і природними.

Після закінчення початкової школи Михайло вступив до Шаргородського ду­ховного училища, де продовжував свої літературні спроби, багато читав. «Серед тих авторів, яких я ковтав десятками, найбільше враження справив на мене Мар­ко Вовчок, а потому Шевченко», — згадував пізніше письменник.

Після закінчення училища Михайло надумав вступити до Кам’янець- Подільської семінарії, адже лише там він міг учитися безоплатно. Але закінчити навчання йому так і не пощастило, зате юнаком зацікавилася поліція, адже він був активним учасником політичних зібрань. «На 17-му році я вже мав політич­ний процес», — писав Михайло Михайлович в автобіографічному листі.

1883 року Коцюбинський повертається до Вінниці і потай від полі­ції починає давати приватні уроки учням гімназії. Ці уроки давали можливість дев’ятнадцятилітньому юнакові працювати над самоосвітою і утримувати матір, яка осліпла, двох молодших сестер і двох братів. На той час батько покинув сім’ю, і Михайло переклав на свої плечі відповідальність за велику родину. Чуйний, сер­дечний у ставленні до людей — таким він залишався все життя.

У цей важкий період свого життя Коцюбинський не полишає літературні спроби. Він багато перекладає з російської і німецької мов, працює над створен­ням популярних біографій знаменитих винахідників, пише прозові твори, у яких зображує соціальну нерівність і боротьбу народу за свої права. Герої його опові­дань — це бідні селяни, заробітчани, наймити, які прагнуть жити по-людському.

Проте творча праця не приносить матеріальних статків, а тому Коцюбинський змушений був і далі вчителювати. Він склав іспит на народного вчителя і виїхав у село Лопатинці репетитором дітей бухгалтера цукроварні. Одночасно навчав гра­моти і селянських дітей. Спілкуючись із простими людьми, Коцюбинський по­стійно намагався хоч чимось допомогти селянам. Тут він збагатився новими те­мами, написав декілька дитячих оповідань. У цих творах уже відчувається рука справжнього майстра. їх високо оцінив Панас Мирний, який у листі до автора так написав про оповідання «Харитя»: «Прочитав я її та й нестямився!.. У такій невеличкій приповісті та такого багато сказано! Та як сказано! Чистою, як кри­нична вода, народною мовою; яскравим, як сонячний промінь, малюнком; неве­личкими, домірними нарисами, що розгортають перед очима велику — безмірно велику, картину людського горя, краси світової, виявляють бездонну глибину ду­мок, таємні поривання душі, забої невеличкого серця!.. Та так тільки справжній художник зможе писати!»

Згодом хтось повідомив поліцію, що вчитель Коцюбинський веде із селянами агітаційну роботу, дає їм читати заборонені книжки. Жандармське управління ви­дало наказ, за яким «...педагогічна діяльність таких осіб, як син урядовця Михай­ло Коцюбинський, не може бути визнана бажаною». Довелося Михайлу Михай­ловичу шукати іншу роботу, і він знаходить її в селі Кам’янчі, що в Бессарабії, в комісії з боротьби з філоксерою — шкідником виноградників. Праця в комісіях

Одеси, Бессарабії та Криму дала багато нових вражень письменникові, нових тем, що вилилися у цикл високохудожніх оповідань із життя молдаван, татар, циган.

Вітаючи ці твори, Іван Франко говорив, що Коцюбинський зумів передати гу­манні почуття і ясний погляд на життя.

Робота в комісії виснажувала і не давала ніякого морального задоволення. Ко­цюбинський повертається в Україну, працює дрібним службовцем у різних уста­новах і продовжує писати, хоча «...література у нас не нагодує, а тільки потребує видатків».

Жага творчості була найсильнішою раною, що ятрила душу письменника. У цій справі він шукав нових доріг, несподіваних ситуацій, не тільки показував події, а й досліджував душу людини. Герої Коцюбинського й сьогодні хвилюють читача глибиною переживань, гостротою почуттів, а твори продовжують дивувати живописністю і музичністю слова.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 53 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016