Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:30
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 16
Гостей: 16
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Шлях Настусі Лісовської в неволю (за твором 0. Назарука «Роксоляна»)

Літнього вечора 1518 року зі Львова до Рогатина їхав весільний поїзд: львів­ський купець Дропан їхав із сім’єю женити свого сина Стефана, який уже два роки любив дочку рогатинського отця Луки Лісовського Настуню.

Настуня з дружками чекала жениха на східцях церкви. Вона кохала Стефана, але так і не стала його дружиною: під час вінчання на Рогатин напали татари, вби­ли отця Луку, а наречену захопили в полон.

Настю з іншими бранками татари везли Диким Полем. Дівчина знала, що шлях, яким гнали невільниць, називали Чорним Шляхом, Злим Кроком, Шляхом Незримим, адже ним ходили убивства, грабіж, нещастя і «чорна смерть», чума. Століттями цим шляхом татарські орди гнали до Чорного моря українських бран­ців. Жителі чорноморського узбережжя дивувалися, що на Україні є ще люди, адже протягом десятиліть повз них вели тисячі хліборобів, і цей потік, здавалося, мав би вже скінчитися. Але ось знову на шляху здіймається курява від сотень босих ніг, знову ординці ґелґочуть про свій здобуток, знову бранці-невольники топчуть чор­ну степову дорогу до Кафи. Серед них і Настя, яка не раз у ці довгі дні згадувала дивне пророкування циганки. Поглядаючи на долоню дівчини, заглядаючи в її об­личчя, ворожка пророкувала, що буде Настуся ходити в перлах, у шовках, їстиме на золоті, а питиме солодкі щербети. Матиме вона два весілля, але одного чоловіка.

Настю тільки здивувало таке ворожіння циганки, а зараз вона, згадуючи своє життя в Рогатині, журилася: ноги босі, одяг порваний, а в мучителів не те що щербету — води не допросишся.

Настя була змучена, виснажена довгим переходом, але досвідчене око каф- ського купця помітило і великі сині очі, і золотисте пишне волосся, і струнку по­ставу молоденької українки. Саме таких дівчат работорговці відбирали до гаремів багатих турків. Настя потрапила в школу невольниць, де молодих бранок навчали, як мала поводитися жінка в гаремі.

Минув час навчання, і Настю разом з іншими дівчатами знову виставили на про­даж. Турки ходили між рядами, щось джеркотіли по-своєму, придивлялися до дів­чат. Настя запаленіла, коли якийсь поважний турок вказав на неї жінці в заслоні, а та доторкнулася до її обличчя, взяла в пальці її золотисте волосся, змусила декілька разів повернутися. Дівчина здогадалася, що її знову продали, піднесла руку до гру­дей і стиснула маленький срібний хрестик, яким її благословила матір. Це трішки за­спокоїло дівчину і додало сили дійти до палацу Сулеймана, султана турків-османів.

Із першого ж дня перебування в палаці Настя почала пізнавати звичаї гарему. Її дивували інтриги, ненависть жінок-наложниць, яких привезли сюди з усього світу. Дівчина зрозуміла одне: якщо вона хоче вижити, треба підлаштовуватися, не виказувати свого страху й розгубленості. У цьому гаремі мали пройти її най­кращі літа, промайнути у забутті і безвісті. А дівчині так хотілося жити, радіти схо­ду сонця, милуватися небом, хотілося почути хоч одне дружнє, ласкаве словечко. Вона часто згадувала рідний Рогатин, матір із батьком, подруг і Стефана, нарече­ного, який так і не став її чоловіком. Від цих згадок туга охоплювала дівоче серце, сльози застилали великі сині очі. Але Настя відганяла від себе спогади, замикала­ся в собі, щоб жодна людина в цьому гадючому гнізді не побачила її сліз, розпачу і слабкості. Дівчина відчувала в собі силу змінити своє життя і часто роздумувала над тим, як це можна було б зробити. Дуже рано до неї прийшла мудрість і впев­неність у собі, розуміння того, що треба використовувати будь-яку нагоду, будь- який випадок, щоб змінити свій стан безправної рабині. Рідна земля, вільне життя залишилися десь далеко в минулому. Усе близьке і миле було назавжди втрачено, між нею й Україною простягалися Дикі Степи, Чорний Шлях; татарські орди роз­ділили Настю з усім, що було дороге дівочому серцю.

Дівчина добре розуміла, що треба затиснути серце в кулак і продовжувати жити не спогадами про минуле, а сьогоднішнім днем, треба навчитися перемагати себе і життєві обставини, щоб зберегти свою душу серед безправ’я, зла і ненависті.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 38 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016