Пятница, 09 Декабрь 2016, 13:33
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 31
Гостей: 31
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Незрима боротьба Роксоляни, героїні однойменної повісті 0. Назарука

Султан Сулейман був володарем Царгорода і Єрусалима, Смирни і Дамаска, семисот багатих міст Сходу і Заходу, трьох частин світу. Він був царем п’ятьох мо­рів і гір Балкану, Кавказу й Лівану, долин уздовж Маріци, шляхів уздовж степів України, святих міст Мекки й Медини і гробу Пророка, повелителем народів, які жили над тижм Дунаєм, над широким Дніпром, над Тигром і Євфратом, над бі­лим Нілом. Його боялися християнські народи Європи, йому корилися дикі орди кримських татар, а молоденька дівчина з України, бранка Настя Лісовська виказала перед могутнім повелителем таку волю, що Єулейман скорився їй. Він не міг опи­ратися своїм почуттям до цієї покірної, але гордої християнки. Єултан був закоха­ний у Настю, захоплений не стільки вродою, скільки внутрішньою силою і розумом молодої жінки, у гаремі султана жили сотні найкрасивіших жінок світу. Вони були готові виконати будь-яку волю повелителя, мріяли про його єдиний прихильний погляд, але тільки Настя захопила всі думки Єулеймана, який заради неї був гото­вий відмовитися від усіх принад світу, зректися давніх звичаїв і одружитися із хрис­тиянкою. Але на заваді цьому рішенню стояла воля Насті, її віра в Христа. Щоб зла­мати цю віру, Єулейман пішов на порушення закону: у гарем провели стороннього чоловіка, монаха-відступника, який мав «зломити в душі людини святу форму її». Отець Іван ще й сам не до кінця переміг у своїй душі віру, знав своє єдине слаб­ке місце, а тому злякався, коли Настя швидко відчула те місце і боляче вдарила по ньому питаннями про Боже прощення людині, яка зрадила віру предків.

Нічого не зміг відповісти монах Насті. Він не тільки не розвіяв сумніви жінки, а й укріпив її рішення поїхати у святі християнські місця, на гору Афон, щоб по­молитися іконі Божій Воротарниці в Іверському монастирі.

Протягом століть жодна жіноча нога не ступала на гору Афон. Ще прапрадід Єулеймана задовольнив прохання монахів не допускати жінок у святе місце. Цієї заборони дотримувалися і християнські володарі від часів Костянтина. І ось те­пер кохана султана Сулеймана, переодягшись хлопчиком, приїхала на гору Афон, милується красою святого місця, розпитує монахів про ікону Божої Матері і дива що являла Пресвята Діва людям.

Уночі Настя тихенько вислизнула з келії і пішла до монастирської брами, упа­ла на коліна перед іконою Божої Матері, яка височіла над ворітьми, і почала рев­но молитися про милосердя і опіку до Матері Бога, яка знає, що таке біль. Настя просила дати їй якийсь знак, що вона має робити далі. Жінка не хотіла відрікати­ся від віри, в якій виросла, але в її серці вже зародилося кохання до Сулеймана, кохання святе і гріховне.

Настя молилася з усією щирістю молодої, наївної душі і немовби не поміча­ла, що неподалік стоїть Сулейман, який теж не міг заснути цієї ночі. Він майже з покорою ждав, коли кохана закінчить молитися, і не ображався на те, що вона не звертає на нього уваги.

Цієї ночі на березі моря султан уперше відкрито сказав Насті про своє кохан­ня і вперше почув від неї «люблю».

Настя не змогла противитися великому почуттю до людини і на словах зре­клася своєї любові до Бога, але коли народився перший син Стефан, султанша сама окропила його водою і ім’ям Бога охрестила. Змучена пологами жінка не помітила, що в кімнаті за фіранками ховалися візир Агмед-баші, чорний євнух Гассан, які бачили обряд і могли донести Сулейману, що його дружина Хуррем, як назвали Настю турки, не зреклася свого Бога. Передчуваючи небезпеку для себе і маленького сина, султанша оговорила своїх ворогів, і Сулейман наказав їх стратити.

Щоб уберегти своїх дітей, Хуррем змушена була чинити жорстоко і підступно, але коли їй видавалася нагода, Роксоляна допомагала бідним, давала гроші на ліку­вання хворих і викуп бранців. Зустрівши свою матір серед українських жінок. Ель Хуррем виказала взірець доброти до згорьованої жінки, забрала її з вулиці, при всіх цілувала їй руки і познайомила із суворою свекрухою і підвела під материнське бла­гословення своїх синів. Роксоляна не зважала на те, як поставляться турки до цього, вона виконувала свій обов’язок доньки. Мати принесла їй звісточку з далекої бать­ківщини, розповіла, що на Україні чиняться недобрі справи: українці готові втопити один одного в ложці води, село з селом, монастир з монастирем судяться за наймен­шу дрібницю. Тисячі голодних, босих, безправних бранців — це розплата народу за міжусобиці, за те, що цураються один одного і не тримають згоди між собою.

Осип Назарук був глибоко віруючою людиною. Він розумів, на які жертви піш­ла його героїня, коли зреклася свого Бога, як тяжко вона каралася, обираючи між любов’ю і вірою, але цей гріх зробив її володаркою величезної імперії. Десятиліт­тя, коли Роксоляна була султаншею, турки жодного разу не напали на Україну.

Роксоляна боролася за себе, за своїх дітей, за свою любов, але найважчу бо­ротьбу вона вела із собою. Ця непомітна боротьба перетворила її на могутню сул­таншу, дала їй невимовне щастя кохання і вічну тугу за рідною землею і страшні докори сумління за розтоптану душу, за знищену віру в єдиного Бога.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 38 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016