Пятница, 09 Декабрь 2016, 15:30
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Філософічність творчості Горація

Горацій — один із найвидатніших поетів світової літератури. Його різнопла­нові твори тяжіють до філософських роздумів про людське життя, скороминущу і вічну славу, про роль мистецтва, про смерть і безсмертя.

Горацій здобув освіту в Римі й Афінах, володів багатьма мовами, прекрас­но знав еллінську і римську літератури. Вергілій, який на той час був першим пером Риму, познайомив Горація із видатними людьми, увів молодого поета до кола друзів Октавіана, рекомендував членам гуртка радника імператора Гая Циль- нія, який подарував поету невеликий маєток у Сабінськнх горах. Завдяки друж­бі з меценатом Горацій потрапив до оточення імператора Августа, але намагався триматися від двору подалі, бо не хотів втручатися в політику. Але іноді політика утручалася в життя Горація. Він різко критикував проповідників, які говорили, що цар — це уособлення Бога на землі, і воля володаря — це воля Всевишнього.

Горацій писав ювілейні гімни, але прямого славослов’я Августа в них небага­то. Поет у своїх одах оплакує падіння древніх звичаїв, а імператора Горацій зобра­жує як володаря, який зумів об’єднати народ. Поет передає різноплановість світо­відчуття свого покоління — першого покоління світової римської імперії.

у вірші «До Мельпомени» Горацій пише про свій слід в історії людства. Поет упевнений, що його поезія міцніша за будь-який рукотворний пам’ятник. Вона вища від найвищих царських пірамід. Її не розмиє дощ, не розвіє вітер, не зітре час. Митець, який поезією створив собі пам’ятник, буде «в славі цвісти, поки з Весталкою // Йтиме понтифік-жрець до Капітолію», поки люди віритимуть у вищу силу. Горацій своє мистецтво підносить до рівня божественного, що творить світ і все суще в ньому. Там, де бурлить Авфід серед полів, де колись Давн, древнє божество, був за володаря рільникам, знатимуть, що римський поет Квінт Горацій Флакк перший зумів скласти «по-італійському еолійські пісні».

Митець звертається до Мельпомени, музи трагедії, музи співу, і закликає її пи­шатися поетом, мило всміхаючись, увінчати його чоло лавровим вінком перемож­ця, який зумів підкорити час і назавжди залишиться в людських серцях.

Поезія — це краща частка поета, яскравіша за мідь, дорожча за золото. Мла ві­ків ніколи не поглине її, а люди завжди знатимуть поета, який творчістю уславив своє ім’я. Гордість поета виражена гіперболічно: він пишається не тільки за себе, але й за всіх поетів майбутнього, які прийдуть після нього і будуть знати його як основоположника нового жанру — оди.

Горацій перший так ємно і чітко обґрунтував незнищенність людського духу, втіленого у поетичних рядках. Цю тему пізніше розвивали геніальні митці Шек- спір, Пушкін, Рильський. Вони, вслід за Горацієм, стверджували, що поезія — це пам’ятник, який здатен навіки увічнити ім’я поета.

У творі «До Манлія Торквата» Горацій роздумує про смерть і вічність. У при­роді все змінюється: розтануть сніги й «на луги повертається зелень», красну обно­ву землі знищують холодні вітри. Усе нагадує людям: «безсмертя не жди». Життя має початок і кінець. І найнещасніший бідняк, і можновладець стануть порохом, тінню. Жоден смертний не повертався звідти, звідки немає вороття. Коли над ду­шею буде вершитися суд, то «ні красномовство, ні рід, ні побожність велика» не поверне сонця померлому. Навіть усемогутні боги не можуть хоча б на годину чи навіть на мить подовжити життя. Людина повинна жити так, щоб мати в душі те, чого «спадкоємець жадливий не загребе вже собі». Тільки тоді життя матиме сенс, а смерть не буде якимось пожадливим страхіттям, яке чекає на людську душу.

Горацій-філософ учить людей жити повним життям, наповнювати його тим, що може залишити пам’ять про людину на довгі віки.

Він проповідує гуманістичний ідеал розвинутої людини, яка здатна творити, здатна бути корисною суспільству.

Для всіх наступних поколінь Горацій став зразком поета — мудрого учителя життя, який спокійно приймає і славу, і невдачі, відмовляється від непосильного і радіє доступному, з усмішкою дивиться на людські турботи і виховує в собі внут­рішню свободу. Своєю творчістю Горацій проповідував культ міри, давав уроки розумної гармонії і розумної поведінки у світі, повному суперечностей і бороть­би. «Золота середина» — це філософський заповіт поета античної цивілізації но­вому часу.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 71 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016