Пятница, 09 Декабрь 2016, 11:37
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 21
Гостей: 21
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Князівна Ярославна - чарівний жіночий образ давньої літератури

Кожна національна література багата на яскраві жіночі образи. Довершеність образу Ярославни не тільки в його високій поетичності, емоційності, психоло­гізмі, айв тому, що через образ Ярославни автор показує суто руську (від слова Русь) жінку.

У різних перекладах чи літературних переспівах «Плач Ярославни» зображували по-різному: хтось ратував за точність перекладу, хтось додавав власні деталі, хтось поетизував цей образ, робив його ще більш емоційно напруженим. Проте усі пере­кладачі й інтерпретатори зберігали основні риси князівни, бо саме особлива емо­ційність цього епізоду творить цей образ, відображує ставлення Ярославни не тіль­ки до свого коханого, а й до своєї землі, доля якої так само болить жінці.

«Плач Ярославни» — епізод «Слова...», що привертав пильну увагу дослідни­ків і захоплював читачів. Письменники використовували цей образ для своїх ав­торських переспівів давнього тексту. Найвідоміший, мабуть, із таких переспівів «Плач Ярославни» Т. Шевченка.

Ярославна — образ універсальний й індивідуальний одночасно. У місті Путив­лі князівна промовляє свій відомий монолог. Вона палко страждає, думаючи про долю свого коханого князя Ігоря. Проте не тільки особисте горе хвилює душу мо­лодої жінки, а й доля княжої дружини, мужніх воїнів, багато з яких полягло чи потрапило в полон у цьому невдалому поході — доля війська, оборонців рідної землі так само хвилює Ярославну.

«Плач Ярославни» відображує фольклорну традицію давньоруської літератури. Не тільки емоційність, а й широта фольклорних, міфологічних народних образів дає змогу нам говорити про Ярославну як про довершений образ саме руської жінки. Сам жанр плачу наближений до народних «плачів», або голосінь. Не випадковий навіть образ зигзиці, на яку прагне обернутися жінка, аби полетіти до Ігоря. Зозу­ля, або зигзиця, — образ, взятий з народних пісень, з народних вірувань. Цей об­раз символічний, традиційно він позначає жінку-плакальницю або нещасну жінку, що втратила коханого, брата або сина. Але не плакати над коханим хоче Ярославна: «полетівши зигзицею» до свого лада, вона хоче утерти рани на княжому тілі, виліку­вати його. «Рукав бобровий омочу в ріці Каялі» — цей метафоричний текст відсилає нас до образу з народних казок — про живу і мертву воду, які лікують поранених.

У своєму монолозі Ярославна звертається до сил природи. Персоніфікація явищ природи — не просто поетичний прийом: це відображення вірувань наших дале­ких пращурів. Для них природа була не просто тлом — літературного твору чи тлом життя — а повноцінною дійовою особою. Сили природи могли допомагати добрій людині, шкодити злій, відчувати ті самі емоції, які відчувають люди. Ярославна звертається до Вітру, до Дніпра-Славутича й до «світлого тресвітлого Сонця». Епі­тети, використані щодо сонця, імовірно, символізують традиційне вірування про те, що вранішнє сонячне проміння, денне і вечірнє — три «різних» світла.

Кожен рядок «Слова про похід Ігорів», кожний епітет «Плач Ярославни» міс­тить глибокий зміст, є відображенням тогочасного світу — такого, яким його ба­чили давні мешканці Київської Русі.

Але, читаючи «Плач Ярославни», дуже важко зосереджуватись на окремих ху­дожніх прийомах — настільки емоційно напруженим є цей епізод давнього твору. Читач щиро співчуває Ярославні, розуміє і поділяє її страждання. Ярославна — не просто історична постать, князівна, що на міському валу Путивля одного ранку тужила за своїм коханим і долею його війська. Це вічний образ жінки, що під­тримує, чекає, співчуває і тужить. Ярославна — це і жінки загиблих у козацьких походах, і жінки, що чекали своїх чоловіків з війни, і навіть сучасні жінки, які зберегли усі ті риси, що творять справжню жінку — доброту, турботливість, палке серце, здатне до кохання, до материнської любові й до любові до своєї Батьків­щини. Ярославна не просто залишається в історії нашої літератури, вона і зараз живе поміж нас, і головне — Ярославна так чи інакше присутня у серці кожної жінки. Можливо, саме тому цей образ так хвилює юних читачок і викликає захоп­лення та повагу в читачів.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 36 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016