Пятница, 09 Декабрь 2016, 05:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Сила духу проти філософії «дайте мені спокій» (за віршем «Минають дні, минають ночі...»)

Кожен твір Тараса Шевченка — окремий світ. Це окремий настрій, окрема думка, навіть окрема філософія. Але водночас це частина великої життєвої прав­ди, панорамного зображення тогочасного життя українців, хай яким сумним воно було, цілісна життєва філософія. Це філософія людини сильної духом, людини, яка бачить несправедливість і не може миритися з нею.

«Минають дні, минають ночі...» — один з найвідоміших творів Шевченка. Але, скільки б разів його не було прочитано, скільки б разів його не було вміщено у підручниках і хрестоматіях, зрештою, скільки б сторіч не минуло від часів його написання, ці рядки не втрачають ані своєї актуальності, ані своєї гостроти.

Вже перший рядок, ніби то «звичайний», зачаровує: у самій формі тексту міс­титься його зміст. Минають дні, минають ночі, минають дні, минають ночі... І так до нескінченності. Бо саме життя нескінченне, бо нескінченно плине час. Життя нескінченне, але водночас існує тільки у одній-єдиній миті теперішнього, своє­рідного «тут-і-зараз». І якщо цю мить втрачено, змарновано, якщо із недостат­ньою відповідальністю використано, то втрачено все. Бо дні, які минають, ніколи не повернуться.

Ця поезія, здавалося б, не містить і натяку на якийсь протест, на заперечення. Але, як на мене, це один з тих творів, на які митцю треба зважитись.

Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої.

Коли доброї жаль. Боже,

То дай злої, злої!

Коли я прочитав ці рядки, в голові зароїлося безліч думок. Що робить звичай­на людина, коли їй здається, що світ несправедливий, що настала чорна смуга? Людина галасує, що є сили: «Дайте мені спокій!» Я думаю, багато хто підпишеться під цим «дайте мені спокій». Виявляється, є люди, які найбільшим злом вважають оцей «спокій» — примарний спокій як втілення пасивності, бездіяльності, слаб­кості. І хотілося б сказати, що кожен має керуватися цими рядками у своєму жит­ті, кожен має заперечувати бездіяльність духу і «гнилою колодою» по світу не ва­лятись. Але насправді, не кожному це під силу. Добре це чи погано, але далеко не кожен спроможний знайти в собі сили на таке ставлення до власної долі й влас­ного життя. Мабуть, це природно. Мабуть, так влаштована людина, тобто звичай­на людина. Мені здається, що ці рядки здатен щиро вимовити один із мільйона. Але ж саме «один із мільйона» і творить долю народу, і бореться проти несправед­ливості, і має таку силу духу, аби не миритись і не коритись попри все.

Коли сучасні читачі стверджують, що поезія Шевченка відображає реалії, яких давно не існує, що вона застаріла і має цінність хіба у межах історії літератури, окрім щирого обурення, я завжди маю бажання показати таким горе-читачам цей вірш. Якщо прочитати цей текст, тобто прочитати не сукупність літер на папері, а Зміст (з великої літери, бо у поезіях Шевченка нема змісту, є тільки Зміст), — чи не власні переживання ми побачимо у цих рядках, точніше, поміж ними.

Страшно впасти у кайдани.

Умирать в неволі,

А ще гірше — спати, спати І спати на волі.

Варто пам’ятати ці рядки. Бо дійсно, чи не страшно, чи не соромно, маючи усі умови, усі права і свободи, все ж не використовувати їх на добро собі та світові? Люди, які прагнуть, аби їм «дали спокій», чомусь забувають, що, домігшись спо­кою, вони втратять повагу сучасників і пам’ять нащадків.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 21 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016