Пятница, 09 Декабрь 2016, 13:35
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 31
Гостей: 31
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Багатогранність давньогрецької лірики

Із теорії літератури нам відомо, що всі твори мистецтва слова заведено поділя­ти на три роди — лірику, епос та драму. Давньогрецька культура — насправді уні­кальне явище, бо саме вона дала нам не тільки драматургію та театр, а й лірику. Сама назва цього роду літератури досить промовиста: лірика і ліра. Давньогрецькі поезії часто виконувались у музичному супроводі, що допомагало античним по­етам якнайповніше передати свої почуття, розчулити та схвилювати слухачів. Але й без музичного супроводу античні твори цікавлять і хвилюють нас.

Найвидатнішими античними поетами традиційно вважаються Тіртей, Архілох, Анакреонт та поетеса Сапфо. Кожен із цих авторів зробив неоціненний внесок у розвиток форм поезії, має індивідуальний стиль, створив неповторні образи. До нас дійшло не так багато свідчень про долю давніх митців, але навіть ті, що збе­реглися, пройшовши крізь сторіччя та навіть тисячоліття, цікаві нам не тільки для розуміння їхньої творчості, але й як пожива для роздумів над долею людини, а часто — як повчання.

Архілох народився і жив у період складних соціальних конфліктів. Його бать­ко був аристократом, а мати — рабинею (з історії ми знаємо, що за тих давніх ча­сів державним устроєм греків була рабовласницька демократія). Вже через своє походження юнак на собі відчув усю гіркоту соціальної нерівності та несправед­ливості. У його творах він закликає нас мужньо переживати всі випробування долі (поезія «Серце, серце»). Архілох писав ущипливі епіграми, у яких висміював соціальну несправедливість та усі людські вади, створив прекрасні елегії й гімни. Саме він створив чи не найпопулярніший за усіх часів віршовий розмір — шес­тистопний ямб. Грецька мова має свої фонетичні особливості, зокрема особливу природу наголосу — так званий тонічний наголос, це робить її більш мелодійною, але навіть мови з іншими фонетичними системами перейняли ямб греків — на­стільки він припав до душі поетам.

Яскравою постаттю був Анакреонт. Його поезії легкі і вишукані... Мабуть, тому світова слава Анакреонта не згасла з часом, а в багатьох країнах за різних ча­сів його твори ставали особливо популярними: придворні Франції захоплювались ними (існує навіть такий термін — «анакреонтичний поет», тобто поет, який на­слідує стиль Анакреонта), Німеччина та Британія XVIII сторіччя дала світові нові твори в дусі Анакреонта, навіть О. Пушкін написав вірш «Подражание Анакреон- ту»! Що ж саме в творах античного лірика приваблює читачів протягом багатьох сторіч? До нас дійшли далеко не всі твори, написані Анакреонтом, але його не­повторний стиль дає нам змогу дійти певних висновків. Для віршів цього автора характерний, як мені здалося, певний «культ сьогодення». Живучи у часи соціаль­них змін, поет закликає не тужити за тим, що минуло, не дивитись із острахом у майбутнє, але жити сьогоденням, насолоджуватись життям. Мені імпонують вірші Анакреонта тим, що, оспівуючи насолоди, він не доводить свої теорії до абсурду чи аморальності, але створює атмосферу легкої гри, звертає увагу на красу життя, на вишуканість і неповторність кожного моменту. Захоплення філософією Епіїсу- ра, яке час від часу поновлювалось у різних європейських країнах різних часів, додавало популярності і мистецтву Анакреонта. «Життя — це те, що відбуваєть­ся, поки ми розмірковуємо над майбутнім» — приблизно так сказав колись спі­вак Джон Лєнон. Виходить, думка про необхідність жити теперішнім не полишає людство вже багато років... Приблизно таку саму думку висловлює й Анакреонт, сформулювавши її у витонченій красивій формі античного вірша.

Образ Сапфо є чи не найсуперечливішим з усіх образів давніх митців. Вона ставала й кумиром багатьох, і об’єктом кепкувань й необгрунтованих звинувачень. Не тільки творчість Сапфо здається мені унікальним явищем, а й її життя. Ще у XIX сторіччі відома українська письменниця Марія Віленська писала під чоловічим псевдонімом, бо не годилося тоді жінці займатися «чоловічою професією», навіть у XXI сторіччі не вщухають дискусії про місце жінки в суспільстві, про її права... Уявімо тільки! Майже два з половиною тисячоліття тому талановита жінка Сапфо увійшла в історію світової літератури та культури, цим якнайкраще довівши і свій талант, і право жінки на освіту, творчість, самореалізацію. Ще в ті часи діяли шко­ли, де юні аристократки навчались музики та мистецтв. У своїх поезіях Сапфо по­етизує красу й оспівує силу кохання. Вічні теми! Але вірші Сапфо пройшли випро­бування часом не тільки через вічність описаних почуттів, а й через силу, вкладену у них, через особливу енергетику, яка зберігається у словах поетеси.

Антична лірика з’являється у ті давні часи, коли усталеної літературної тра­диції ще не існувало. Фактично, саме давньогрецькі та давньоримські лірики за­початкують цю традицію, назавжди залишившись у світовій літературі не тільки «одними з перших», а й «одними з найкращих»!

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 15 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016