Пятница, 09 Декабрь 2016, 09:43
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 29
Гостей: 29
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Сапфо: поетка, символ, легенда. Чи людина?

Біографії відомих митців часто перетворюються на легенди. Тоді постать стає міфом або навіть символом. І припиняє бути постаттю. Це справедливо навіть для письменників, які жили в XX сторіччі, що вже казати про митців античності!

Що ми знаємо про Сапфо? Із її іменем пов’язано багато непідтверджених сте­реотипів, які більше тяжіють до перших шпальт сучасної жовтої преси, ніж до біо-

графічного матеріалу. Але це відкинемо. Що ми знаємо про Сапфо? Її життєвий та творчий ШЛ5ІХ припав на часи бурхливого розвитку думки і суспільних змін. Бувши на чолі жіночої общини, де жінки вивчали музику, малярство, інші мистецтва, вона була, напевно, першою в світі феміністкою. Тобто відстоювала право жініси на твор­чість, самореалізацію, суспільну діяльність. Ледь не революційні для тогочасного сві­ту, ці події, втім, прямо не відобразились у її творчості. «Любовна лірика Сапфо», — так зазначено в усіх навчальних планах, підручниках тощо. Так формулюється тема. «Чергова любовна лірика», — мимоволі думаєш собі, роблячи акцент на слові «чер­гова». Кожен поет чи не в першу чергу звертається до цієї теми. І навіть кожен, хто не поет, але пише вірші (погодьтесь, це різне) — теж звертається до цієї теми. І мені, як читачеві, часом здається, що ця тема, тема кохання, вже втомилась від таких частих звертань. Тема кохання в літературі, мабуть, давно вже мала повісити собі на двері табличку «Не турбувати!» — аби не зверталися. Це має таке абстрактне враження. Але абстрактні враження — шлях до ілюзій, про це варто пам’ятати будь- кому, навіть пересічному читачеві. Отже, що ми знаємо про Сапфо? Підручник — спитали, літературні енциклопедії — спитали... Спитаємо Сапфо, а потім — себе?

«Любовна лірика Сапфо», як я із подивом дізнався, це всього два повних пое­тичних тексти і низка уривків. Стільки збереглося. І це вражає. Це дійсно вражає. Оце так Поет, якщо два вірші варті такої уваги, якщо цих двох віршів стало до­статньо, аби залишитись в історії літератури. Але досить, мабуть, уявляти Сапфо за її біографією, за оцінками літературознавців, за кількістю творів. Треба ж таки подивитись на самі тексти, аби скласти своє власне ставлення! Але тексти Сап­фо — це не ті тексти, на які можна «подивитись»... Можна подивитись на назву, а далі — ти починаєш жити і дихати цим текстом. Трохи більше десятка рядків, але це і оспівування Краси, і, власне, сама Краса. Таким було моє враження піс­ля прочитання твору «До богів подібним мені здається...». Зараз кілька попередніх речень мого твору здаються мені безглуздими: вже визнано Сапфо як поетку, як визначну постать літератури, чого це я почав про це розмірковувати? Але що інше я можу сказати? Хіба я можу сказати щось нове, окрім власних вражень? Отже, «пробігає пломінь тонкий по тілу» — так пише авторка, і мені нема чого додати: так, «пробігає пломінь тонкий по тілу» від цього вірша.

За інформацією про суспільну діяльність, за сумнівними і дуже сумнівними легендами, що оповіли про цю непересічну постать, за усією значимістю, мону­ментальністю, символічністю, міфологічністю (можна продовжувати...) цієї поста­ті, — а саме на цьому акцентовано увагу в академічній літературі — зникає люди­на. Людина такого таланту, що «пломінь тонкий пробігає...» — не менше. І я от що думаю. Чому це два тексти і уривки стали достатньою літературною спадщи­ною (ох, і страшні слова для живих рядків, які аж пульсують емоцією і думкою) для того, аби увійти у світову літературу? Сапфо — фантастичне поєднання та­ланту бачити Красу і говорити про неї. І ще... Хто така Сапфо? Поетка, символ, легенда, суспільна діячка? Так, так, куди ж від цього. Але — для мене як чита­ча — насамперед людина, до того ж настільки Людина, що говорити тепер про все інше навіть якось і соромно — все інше блякне на тлі Сапфо-Людини. «Твій при- надливий усміх: від нього в мене серце перестало б у грудях битись...» Одним цим рядком можна вилікувати літературний процес від доброго десятка графоманів. Бо від такої поезії, яку залишила світу Сапфо, серце починає у грудях битись зовсім по-іншому. Отакий вплив має поет на людину, а точніше — Людина на людину.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 17 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016