Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:26
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 19
Гостей: 19
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

«Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» - пародія на лицарські романи

Пародія — це переспів відомого твору, сюжету чи стилю. Відомо, що «Дон Кі­хот» — пародія на лицарські романи. Але зазначимо, що це пародія на лицарські романи низької якості, створені авторами без хисту до того, адже ідеали лицар­ства, хоча й лишились у минулому, не піддавались висміюванню, бо вони не були і не стали «неправильними», а лише поступилися місцем новій філософії. Зазна­чимо і те, що коли б твір Сервантеса був лише пародією і не більше, він ніколи б не здобув тієї популярності, яку він має і дотепер.

Але, перш ніж аналізувати глибинні шари змісту цього твору, розберімося з тим, чи дійсно «Дон Кіхот» є пародією і в чому це виражається.

Алонсо Кіхано — чоловік, який зачитується лицарськими романами. Ці тво­ри настільки захоплюють його, що він починає жити ними. І це, здавалося б, природно для людини, якій подобається певний жанр чи вид мистецтва... Але це природно доти, доки наш герой живе цими романами, а не живе у цих романах. Тут відбувається зав’язка твору: реальність відсувається для Дон Кіхота на другий план, і він починає жити у світі середньовічного лицарства, вважаючи себе, звіс­но, одним з його представників.

Головний герой вигадує собі красиве ім’я. Звісно, справжньому лицареві цього недостатньо. Необхідний ще зброєносець, яким стає знайомий Дон Кіхота Сан- 40 Панса. Новоспечений лицар дає гучне ім’я навіть своєму коневі: Росінант. Не може лицар і без дами серця, якою стає дівчина з сусіднього села з поетичним пишним іменем Дульцінея Тобоська (ясна річ, це ім’я також вигадав наш лицар сумного образу). Зброю Дон Кіхот лагодить собі з того, що «завалялось» у домі ще з часів його прадіда. От, здавалося б, і все! Образ славного лицаря вийшов на сла­ву, перепрошую за каламбур. Але ж ні, ще не час зупинятися і милуватися цією картиною: жоден славний лицар не обходився без подвигів, які покриють його ім’я вічною славою. Отже, Дон Кіхот вирушає творити подвиги, показувати свою лицарську мужність та звитягу...

Ми визначили, що у своєму творі Сервантес пародіює усі основні атрибути та дії середньовічного лицаря. Але повернімось на хвилинку до наших міркувань і переві­римо їх уважніше. «...Жоден славний лицар не обходився без подвигів, які покриють його ім’я вічною славою». Безумовно, це так. Дон Кіхот робить усе заради викорі­нення зла на землі, заради справедливості та щастя людей. Звісно, він мріє про сла­ву та визнання, але стимулом до його боротьби є сам факт існування несправедли­вості, яку він бачить (чи яка йому примарилась). Отут вперше щось не збігається...

Образ Дон Кіхота дуже глибокий, ми розуміємо це, читаючи твір, навіть не встигнувши до ладу подумати над ним. Але, намагаючись стати «копією» мужньо­го середньовічного лицаря, Дон Кіхот перевершує свій ідеал: вроджене прагнення справедливості набуває дещо химерних форм і не завжди приводить до бажаних результатів саме через втрату відчуття реальності, але ж прагнення Дон Кіхота до загальної справедливості дуже відрізняється від прагнення здобути собі славу, ба­гатство та прихильність дами серця. Герой, який воює зі злом, не може не викли­кати повагу та захоплення, але ж викривлене сприйняття Дон Кіхота змушує його бачити зло там, де його нема або ж не прогнозувати ситуацію й можливі наслідки власних дій. Тепер ми співчуваємо Дон Кіхоту, його таке щире, таке палке праг­нення добра та істини, навіть попри його невдачі, не дає нам змоги поставитися до цього образу цинічно, промовивши щось на зразок «ну, хотів як краще, а ви­йшло — краще не згадувати...». Можливо, читаючи твір, ми думаємо собі «От ди­вак!», — але частіше, зізнаємось ми в цьому чи ні, ми співчуваємо Дон Кіхотові й вболіваємо за нього, хоча й здогадуємось, що його фантазії не переможуть дій­сність (вітряки не перетворяться на велетнів, яким би благородним не був Дон Кіхот...X Це робить головного героя роману образом по-своєму трагічним, але, безумовно, симпатичним читачеві.

Замисливши роман як пародію на лицарську літературу низької якості, Сер­вантес зробив набагато більше: він зобразив по-своєму трагічний образ, образ дуже глибокий та яскравий, життєвий настільки, що ім’я цього героя перейшло в мовленні у розряд загальних назв. Виходить, цей дивак — не просто одиничний випадок, створюючи свого персонажа, Сервантес витяг на поверхню цілий шмат людської свідомості, зобразивши ті проблеми, які турбують багатьох людей, знай­шовши підґрунтя для опису окремого психологічного типу, окремої філософської системи. Через це образ Дон Кіхота ми не тільки спостерігаємо на папері, а й час­то зустрічаємо і — головне — впізнаємо у нашому житті.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 21 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016