Понедельник, 05 Декабрь 2016, 06:29
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 18
Гостей: 18
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Гніздо у поштовій скриньці (оповідання про випадок із жипя)

Кінець травня був напрочуд теплим. Всю ніч дощило, а вдень яскраве сліпуче сонце заливало подвір’я. Двір наш незвичайний тим, що він дав затишок шипши­ні, кущам жасмину. Тому майже все літо у кімнатах нашого старенького однопо­верхового будиночка стоїть аромат цих дивовижних рослин. Дерев’яний паркан заріс диким виноградом, який оповив навіть саморобну поштову скриньку, що прикріпив до паркану дідусь Сергій Микитович. Дідусь поїхав жити до свого стар­шого сина, а мого дядька Михайла. А скринька нагадує про діда-умільця.

Оскільки скриньку обплів виноград, ми вирішили не руйнувати зелене оздоб­лення, і поштар віддавав кореспонденцію просто в руки.

Виноград умудрився відкрити навіть дверцята скриньки і забратися усередину.

Одного разу я проходив повз поштової скриньки і зупинився здивований. Звідти вилетіло щось жовте. Для метелика завелике, а для птаха занадто малень­ке. Я вирішив обережно подивитися усередину. Як же я здивувався, коли поба­чив там пташине гніздо! Це була кругленька кулька з боковим входом-дірочкою з найтонших стеблин.

—    У нашій поштовій скриньці оселився птах! — оповістив я батьків.

—    Як завжди наш Антоша вигадує, — промовив тато.

—    І, звісно, це орел, — пожартувала мама.

—  Орел не поміститься там, — відповів я серйозно, — і навіть сойка. Це дуже маленьке пташеня, схоже на метелика.

—  А що, — задумливо сказав батько, — у наших краях живуть птахи-малюкн, бувають з мізинець. Називаються ці пташки вівчариками. Вага цих тендітних пта­шок десять грамів. Пір’ячко їхнє жовте або зеленувате. Бувають і сіренькі пташки. І хоч вони маленькі, це справжня гроза шкідників лісів, садів.

—    Виходить, що вівчарик — наш вірний помічник? — запитав я.

—  Авжеж. Тому він і вибрав поштову скриньку, — посміхнулася мама. — Ви­рішив бути ближче до людей.

—  А якщо серйозно, — зауважив батько, — вівчарик, мабуть, прийняв нашу поштову скриньку за підмурок чагарнику. Скриня вся обвита зеленню. Завдяки такій помилці і збудував вівчарик своє гніздечко в цьому, як йому здалося, густо­му безпечному чагарнику.

Ми всі пішли до поштової скриньки. Близько підходити не наважилися, щоб не злякати вівчарика, якщо це справді був птах. І раптом почули характерний для вівчарика тріск «тр-р-р-р».

—    Це ж пісня вівчарика, — сказав батько. — А ось і він.

Мабуть, відчувши наше наближення, вівчарик випорхнув із поштової скриньки.

—  Не турбуватимемо пташку, — запропонувала мама. — Це справжнє диво, що поруч з нами живе така малеча.

—    Ці пташки живуть у нас лише влітку, — сказав батько.

—    Та нехай. Це літо ми надовго запам’ятаємо.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (18 Октябрь 2016) | Просмотров: 18 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016