Четверг, 24 Август 2017, 05:11
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 2
Гостей: 2
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Будинок, у якому я живу (твір-оповідання з власного досвіду)

Будинок, у якому я живу, виділяється серед сучасних будівель нашого мікро­району. Це п’ятиповерховий дім, збудований ще за часів Великої Вітчизняної війни, вищий за інший, семиповерховий. У нашому домі високі вікна, просто­рі під’їзди, широкі великі балкони. Вгорі, одразу під покрівлею — ліпний орна­мент, а верхні поверхи з фасаду обрамлені кам’яним «поясом». Але ось лихо: під’їзди будинку не охороняються, двері їх майже зажди нарозхрист, і на стінах залишають свої «автографи» безіменні грамотії. Будинок ремонтується дуже рід­ко, ті, хто писав на стінах, вже дорослі і зараз байдуже ходять повз свої «худо- жества».

Цього року ми вирішили зробити ремонт силами самих мешканців. Цілий місяць у нашому під’їзді було багато крейди, пахло свіжою побілкою, а потім і фарбою. Панелі зробилися світло-синіми. Мешканці гадали: у кого підніметься рука зіпсувати ці стіни, що сяють чистотою?

— А що як перетворити під’їзд у своєрідну картинну галерею? — Цю думку висловив Петро Ігнатьєв, мій товариш. Він відвідує студію образотворчого мис­тецтва.

— Ти збираєшся прикрасити стіни під’їзду картинами? — здивувався я. — Не боїшся, що їх покрадуть або тут же зіпсують?

— Справа навіть не в цьому. Де взяти стільки картин для такого величезного під’їзду? Малювати станемо самі. І це будуть не картини у традиційних рамках, а зображення просто на панелях.

—    А хто малюватиме?

—    Я. Покличу хлопців, з якими навчаюсь в студії живопису.

—    Невже погодяться всі мешканці? — засумнівався я.

Ми з Петькою Ігнатьєвим обійшли квартири, і люди не тільки з цікавістю вислуховували нашу пропозицію, але дали згоду допомогти з купівлею фарби.

І робота закипіла. На панелях нашого під’їзду знайшлося місце багатьом ві­домим казковим персонажам: Колобку, Червоній Шапочці, Буратіно, Карабасу- Барабасу, Лисиці, Ведмедю.

На площадці другого поверху, де я живу, на стіні нас зустрічає Лисиця, на її носі якось занадто мирно розташувався Колобок, а на пеньку неподалік — Ведмідь. Зелена галявина — у ромашках, сяє сонечко. Словом, краса. Коли ми вперше запрошуємо кого-небудь у гості, попереджаємо: наші двері праворуч від хвоста Лисиці.

Щоразу, виходячи з квартири, я з побоюванням дивився на стіни: чи не зі­псував хтось наші картини? І що дивно: минуло достатньо багато часу після «ху­дожнього оформлення» під’їзду, а стіни знаходяться в ідеальному стані.

— Хіба можна, дивлячись на цю красу, скоїти щось погане, — сказав мій ді­дусь. — Спасибі Петрові та його друзям!

— Так це ж вони вдячні мешканцям під’їзду за те, що їм дозволили попрак­тикуватися у живопису. На них чекають іспити. Крім того, це перша картинна галерея в їхньому житті, — з гордістю відповів я.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 21 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017