Воскресенье, 20 Август 2017, 21:14
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 3
Гостей: 3
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Собаче щастя (твір-оповідання за даним сюжетом, з обрамленням)

Сюжет. Кинутий хазяїном собака був безпомічний на багатолюдній вулиці ве­ликого міста. Йому раптово посміхнулося щастя: жалісливий чоловік вирішив за­брати його до себе додому. Несподівана зустріч чоловіка з малолітніми хулігана­ми, коли той вийшов із собакою з «Зоомагазину», ледве не залишила сенбернара без нового хазяїна. Але справедливість узяла гору, і собака знайшов собі дім.

Дядько Олексій, батьків брат, з’являється у нас рідко: він у постійних роз’їз­дах і вдома буває не часто, а вже до нас забігає на годину, та й то сидить, наче на голках, завжди поспішає. Коли він телефонує і попереджає про свій візит, у нашій родині свято: дядько Олексій буде весь вечір. Бабуся разом із мамою го­тує смачну вечерю, я з нетерпінням чекаю на цікаві історії, які дядько Олексій майстер розповідати. Того дня ми почули ще одну.

— Мені подобається бродити жвавими вулицями вечірнього міста, коли спа­дає денна спека і вулиці, вмиті поливальними машинами, якось особливо пах­нуть прибитою курявою, розігрітим асфальтом. Я ціную такі вечори, тому що не так часто видається вільна хвилина. Того вечора мою увагу привернув собака. Це був сенбернар. Він, мабуть, загубився або був зрадницьки кинутий хазяїном і опинився на незнайомій багатолюдній вулиці зовсім безпомічний і голодний. Про те, що він без хазяїна, свідчив його розгублений погляд. Шерсть пса збила­ся, боки запали, грудочки грязюки приліпилися до лап. Великий сенбернар так жалібно дивився на людей, що у мене стиснулося серце. Як допомогти собаці, що опинився на вулиці, бо його кинули безжалісні хазяї? Взяти до себе бідолаху я не міг. Ви ж знаєте, я часто буваю у від’їзді, та й моя міська квартира не до­зволяє тримати такого собаку.

Раптом я побачив, що до сенбернара підійшов чоловік років сорока. На ви­гляд забезпечений: у фірмових світлих джинсах і блакитній сороці, у дорогому взутті. Спочатку мені здалося, що це хазяїн собаки. Він упевнено підійшов до сенбернара. Але потім я зрозумів, що для собаки це була зовсім чужа людина. Собака не виявив ніякої радості, і весь вигляд бідолахи показував, що всі люди на цьому п’ятачку вулиці йому чужі. Проте, побачивши чоловіка, що підійшов, сенбернар слабо махнув хвостом: а може, це саме та людина, як вирішить його подальшу долю? Чоловік озирнувся вбік «Зоомагазину», узяв собаку за наший­ник і сказав: «Пішли!» Сенбернар невпевнено поплентався за ним. Вони уві­йшли до магазину, а я залишився зовні.

Неподалік стояли два довговолосих підлітка. Вони палили і кидали зневаж­ливі жарти перехожим. Незабаром із «Зоомагазину» вийшов гордий сенбернар вже на повідку і чоловік з півметровим гребінцем у руці і з великим флаконом шампуню для собак. Сенбернар щасливими очами дивився на світ, що раптом йому посміхнувся, але світ, як завжди, виявився придуркуватим.

— Чоловіче, дайте причесатися, — зачепили підлітки нового хазяїна сенбер­нара.

Чоловік зупинився і просто подивився у очі незнайомців:

— Тільки після того, як ви помиєте голови цим шампунем. — Він показав флакон підліткам.

— Це що ж за шампунь?

— Шампунь від бліх, — уголос прочитав етикетку чоловік. Він кивнув на сенбернара, що сидів біля ноги.

— Грубить, — зазначив один із підлітків, — треба провчити.

За якусь мить зав’язалася бійка, але чоловік виявився не з боязких, і хлопці були вже готові покинути поле бою, як звідкись узялася міліцейська машина.

— Він нас хотів побити, — почали скаржитися міліціонерам підлітки.

— А що скажете ви? — звернувся один із наглядачів порядку до чоловіка.

— Та ніколи мені битися. На мене собака чекає.

Патрульні примусили прив’язати розгубленого сенбернара до ліхтарного стовпа у тролейбусній зупинці, і молодий сержант запросив чоловіка і «ображе­них» ним хлопців до патрульної машини. На великій швидкості автомобіль від’ї­хав. Час було йти і мені, але було цікаво, чим же закінчиться ця історія. Невже собака залишиться на ніч на вулиці прив’язаним до ліхтарного стовпа?

Проте усе вирішилося досить швидко. Раптом почулося вищання гальмів, і той самий «уазик» загальмував біля мене і випустив зі своїх надр чоловіка з гре­бінцем і шампунем. Машина помчала далі.

Чоловік відв’язав пса, і вони пішли митися і розчісуватися.

«Справедливість узяла гору», — подумав я і теж пішов додому.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 23 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017