Пятница, 23 Июнь 2017, 10:35
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 10
Гостей: 10
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

Ідейна своєрідність поезії-заклику «Скрізь плач, і стогін, і ридання...»

Внесок Лесі Українки у розвиток української літератури та культури взагалі неможливо переоцінити. На мою думку, талановита письменниця зробила над­звичайно багато і для розвитку національної самосвідомості в Україні, і для роз­витку народної громадянсько-політичної думки.

Велика частина творів авторки присвячена саме її суспільним поглядам. Як на мене, ставлення Лесі Українки до завдання письменника є надзвичайно пра­вильним та гідним поваги. Вона не сприймає літературу як щось легке, розва­жальне та повсякденне. Талановита письменниця впевнена, що за допомогою літератури можна зробити надзвичайно багато для свого народу, можна якщо не змінити ситуацію у суспільстві, то принаймні вплинути на свідомість своїх співвітчизників, вселити у них віру у краще майбутнє, прагнення свободи, щас­тя та духовного розвитку, прагнення разом здобути щасливе майбутнє для своєї Батьківщини.

Одним із подібних творів є поезія «Скрізь плач, і стогін, і ридання...». У цій надзвичайно емоційній та палкій поезії авторка не прикрашає сучасну їй ситуа­цію, у якій опинився її народ. Вона визнає, що становище українців не найкра­ще, проте вона вірить у можливість позитивних змін, вона впевнена у їх необ­хідності.

Змальовуючи пригнічення та гноблення українського народу, Леся Українка наголошує, що ставлення людей до своєї долі здебільшого пасивне. Талановита
авторка вважає, що пасивне ставлення до життя, до майбутнього свого та своєї нації є неприпустимим, вона відчуває біль та розпач, висловлюючи свою дум­ку, що таке ставлення є тупіковим, воно не може привести до позитивних змін доти, доки люди самі не почнуть діяти:

З плачем ждемо тії години.

Коли спадуть кайдани з нас.

Заржавіють від сліз кайдани.

Самі ж ніколи не спадуть!

Поезія «Скрізь плач, і стогін, і ридання...» є палким закликом до активних дій. Леся Українка, яка власним прикладом, мабуть, може якнайкраще довести необхідність постійної дії, тяжко переживає пригнічений стан рідного народу, їй не байдуже його майбутнє, не байдуже й теперіпінє, але вона стверджує, що марні страждання та нарікання на тяжку долю не можуть принести щастя у май­бутньому. Тільки наполеглива та постійна праця здатна вплинути на долю люди­ни або народу. Авторка закликає усіх своїх співвітчизників до такої праці.

Нащо даремнії скорботи?

Назад нема нам вороття!

Берімось краще до роботи.

Змагаймось за нове життя!

Я думаю, що суспільно-політична позиція Лесі Українки зрозуміла та близь­ка багатьом її сучасникам, зрозуміла і близька багатьом людям сьогодення. Її заклик є актуальним і зараз. Я вважаю, що талант, віра у найкраще, палкий па­тріотизм та громадянська активність цієї мужньої жінки варта справжнього за­хоплення.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 10 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017