Понедельник, 21 Август 2017, 23:29
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 8 клас Добавить сочинение

«Книга пісень» - інтимна сповідь Ф. Петрарки

Кохання — найсвітліше людське почуття, що робить життя наповненим і змістовним. Воно надихає закоханих на благородні подвиги, на створення ше­деврів мистецтва, витончені вірші.

Італійський поет Ф. Петрарка одного весняного дня зустрів у церкві Св. Кла- ри в Авіньйоні прекрасну незнайомку. Лаура, так звали цю вродливу жінку, по­лонила душу і серце поета. Він покохав її й оспівував свою Лауру протягом два­дцяти одного року за її життя та ще десять років після смерті коханої. Вірші, присвячені коханню до Лаури, склали збірку «Канцоньєре» («Книга пісень»). Цю збірку називають ліричною сповіддю Петрарки, бо в ній він відверто розпо­вів світові про те, що відбувалося в його душі.

Лаура не відповіла поетові взаємністю. Та його почуття не стає від цього менш палким. Петрарка благословляє долю за той день і час, коли він зустрів кохану:

Благословенні будьте, день і рік,

І мить, і місяць, і місця урочі.

Де спостеріг я ті сяйливі очі.

Що зав’язали світ мені навік!

На схилі віку Петрарка сказав, що кохання до Лаури було для нього провід­ною зорею. Думки про неї надихали поета на найкращі творчі звершення. Поет вдячний своїй коханій за глибину своїх переживань, за натхнення, яким обда­рувала Лаура його:

Благословенні будьте, серця рани,

І вимовлене пошепки ім’я Моєї донни — ніжне і кохане,

І ці сторінки, де про неї я

Писав, творивши славу, що не в’яне, —

Й ти, неподільна радосте моя!

Любов до земної жінки не тільки наповнює душу поета, а й змінює ставлен­ня закоханого до навколишнього світу. Він стає поетові набагато милішим і пре­краснішим через те, що на цій землі живе його люба Лаура:

О краю мій, о ріки голубі.

Ви омиваєте Лаури очі, їх блиск перебираючи собі.

Прекрасні ви в своєму, непорочні!

І цей же світ перестає радувати Петрарку, коли із нього пішла кохана:

Ні зір ясних мандрівні каравани,

Ні стрімкощоглі на морях човни,

Ні рицарі звитяжної війни.

Ні олені стрункі серед поляни... —

Ніщо поваби серцю не несе.

Бо згасло сонце і померкло все.

Разом із ним засипане землею.

Ліричний герой «Книги пісень» любить і страждає, переходить від надії до відчаю, від щастя до горя. Він невтомно аналізує свій складний душевний стан і сповідується у своїх почуттях.

На могильній плиті Петрарки викарбувано епітафію: «Тут його немає, шу­кайте його серед живих, серед тих, хто шанує його ім’я». І поет справді серед живих. Глибока змістом, витончена формою, лірика Петрарки і досі чарує ша­нувальників поезії. А закохані і сьогодні знаходять у його сонетах відгук своїх почуттів.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 8 клас | Добавил: 00dima (02 Май 2017) | Просмотров: 44 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017