Пятница, 17 Ноябрь 2017, 19:40
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 34
Гостей: 34
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Пам’ятник літературному герою

Пам’ятники споруджують не тільки вченим, письменникам, воїнам, але й ге­роям улюблених книг. Можна згадати пам’ятник Тілю Уленшпігелю в Голландії, героям п’єси «За двома зайцями» М. Старицького в Києві. Іноді такий пам’ятник стає символом міста, як стала андерсенівська Русалочка символом Копенгагена. І на відміну від пам’ятників історичним подіям і різним діячам, пам’ятники літе­ратурним героям, як правило, веселі.

Недавно такий смішний пам’ятник з’явився в Харкові, на першій платформі Південного вокзалу. Це — пам’ятник отцю Федорові, персонажу роману І. Ільфа й Є. Петрова «Дванадцять стільців». Він — невдалий конкурент Остапа Бендера і Киси Вороб’янінова. Довідавшись на сповіді про скарби, сховані у сидіння стіль­ця, священик самовільно залишає свою посаду і вирушає на пошуки меблевого гарнітура.

Під час своєї погоні за стільцями отець Федір об’їздив півкраїни. Побував і в Харкові, звідкіля відправив своїй дружині лист: «Тут, у Харкові, зовсім літо. Місто гамірне — центр Української республіки. Після провінції здається, начебто за кор­дон потрапив». Столиця так вразила священика, що він порівнював з нею всі наступні міста, куди його заносив пошуковий азарт: «Не подобається мені місто Ростов. За кількістю народонаселення і за своїм географічним положенням він значно поступається Харкову». І далі: «За своїм географічним положенням і кіль­кістю народонаселення місто Баку значно перевищує місто Ростов. Однак поступа­ється місту Харкову своїм рухом».

Тепер уривки з листа священика дружині викарбувані на низькому постамен­ті пам’ятника. Отець Федір біжить нам назустріч платформою в пальто, що роз­вівається, тримаючи в руці чайник (колись на всіх великих станціях стояли спе­ціальні баки, звідкіля пасажири могли набрати в чайник окропу). Обличчя його сяє простодушним лукавством, усі тяготи і турботи поїздки ще попереду. Це, власне, уже пам’ятник не тільки літературному герою, але й пасажиру взагалі, вічному подорожанину і мандрівникові. Недарма в романі розділ про початок подорожі названий «Муза далеких мандрівок». «З тієї хвилини, коли громадянин вступає в смугу відчуження, яку він по-дилетантськи називає вокзалом або стан­цією, життя його різко змінюється... з цієї хвилини громадянин уже не нале­жить самому собі. Він пасажир і починає виконувати всі обов’язки пасажира...» І отець Федір, відірваний від коренів, що летить по евіту перекотиполем, на хвилинку зачепився блискучим чайником за платформу помпезного вокзалу, при­зупинився і дивиться на вічний людський потік. Нічого не поробиш: «Муза далеких мандрівок приваблює людину».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (08 Ноябрь 2017) | Просмотров: 8 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2017