Понедельник, 22 Января 2018, 03:59
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 11
Гостей: 11
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Зображення дворянства в романі 0. С. Пушкіна «Евгеній ОНЕГІН»

Важко зобразити в романі чи повісті реальну картину певної доби, заповнюю­чи її лише образами головних персонажів та вказівками на певні історичні та соці­альні події. Це буде лише ескіз, неповний нарис, без відтінків та напівтонів, що з’являються при порівнянні.

Тому так потрібні в цьому пушкінському романі «Євгеній Онєгін» з чотирма центральними героями, що визначають головну сюжетну лінію, та другорядними персонажами ще безліч начерків, згадок, окремих рис, імен, типажів, які заповню­ють сюжетну канву, створюючи яскраве тло картини певного часу, роблячи образи головних героїв ще більш чіткими й випуклими.

Уявіть собі Онєгіна, Тетяну, Ленського, Ольгу без їхнього оточення, без дво­рянства в романі! Як ви б дізналися про неординарність сприймання світу Онєгі- ним, про його активне ставлення до життя, якщо б не було його дядька — сільсь­кого старожила, який «лет сорок с ключницей бранился, в окно смотрел и мух давил»? А ще ціле коло інших сусідів, що читали лише «календар осьмого года», але дружно прийшли до висновку про Онєгіна:

Сосед наш неуч; сумасбродит;

Он фармазон; он пьет одно Стаканом красное вино;

Он дамам к ручке не подходит;

Все да да нет; не скажет да-с Иль нет-с.

Коли автор знайомить читача з Володимиром Ленським, він підкреслює, що герой живе

В пустьіне, где один Евгений Мог оценить его дарьі...

Тут ми вже бачимо якийсь монолітний образ-типаж, як хор у ляльковому теа­трі, де кілька людей, разом відкриваючи рота, співають на один голос, як тільки потягнуть за мотузку:

Их разговор благоразумньїй О сенокосе, о вине,

О псарне, о своей родне.

Конечно, не блистал ни чувством,

Ни позтическим огнем,

Ни остротою, ни умом.

трясовина звички затягнула у своє багно й матір Ларіних, затягне, мабуть, і саму Ольгу й могла б затягнути Ленського, якби Пушкін не врятував його, вбив­ши на дуелі. Пам’ятаєте:

Во многом он бьі изменился,

Расстался б с музами, женился В деревне, счастлив и рогат,

Носил бьі стеганьїй халат;

Узнал бьі жизнь на самом деле.

Подагру б в сорок лет имел.

Пил, ел, скучал, толстел, хирел.

И, наконец, в своей постеле Скончался б посреди детей.

Плаксивих баб и лекарей.

Апофеозом цього явища, вершиною типізації є опис гостей на іменинах Тетяни і шаржовано-гротескний відбиток цього типажу — чудовиська у Тетяниному сні.

Можливо, виникне думка: у цьому винна провінція, обмежене коло спілкуван­ня, дрімучі ліси. Тетяна в цьому середовищі — виняткове явище, Євгеній — вза­галі гість, що з’явився зненацька. Але Пушкін показує нам не один шар дворян­ства — сільське, дрібномаєтне. Ми бачимо й московське дворянство — оточення Ларіних, і вищий світ столиці.

Сільські пейзажі змінюються на московські вулиці. Московські дівчата звисока поглядають на провінційну зачіску та вбрання Тетяни, але

... всех в гостиной занимает Такой бессвязньїй, пошльїй вздор;

Все в них так бледно, равнодушно;

Они клевещут даже скучно.

В бесплодной сухости речей,

Расспросов, сплетен и вестей Не вспьіхнет мьісли в цельї сутки...

Тобто, московське оточення Тетяни відрізняється від сільського хіба що зовні­шнім виглядом. Це ж звідти вийшла мати Тетяни і Ольги, закохана в романтичні твори не тому, що їх читала, а за словами кузини!

їхню косність, статичність застиглого нудного життя Пушкін майстерно під­креслює повторенням однакових вказівних слів: «такий самий», «так само». На перший погляд, один рядок може сприйматися дещо нелогічним, але як влучно охарактеризував світське коло поет: «Все то же лжет Любовь Петровна!» Не «так само», а «те ж саме» — хіба можна влучніше сказати про статичність думок, почут­тів, липке павутиння цього середовища!

Може, нарешті, столичне петербурзьке дворянство і є той самий вищий світ, той ідеал суспільства? Описуючи петербурзький світ, поет не показує однорідний тупий натовп, невиразний моноліт банальності. Навпаки, ми зустрічаємо, нареш­ті, означення «розумний», «дотепний». Але перелік гостей чоловіка героїні за син­таксичною побудовою (три строфи — три речення, сповнені сарказму) нагадує нам оцю суміш на іменинах у Ларіних. Вони так само кинуться на плітку, якщо Тетяна зробить хибний крок, зійде зі свого п’єдесталу досконалості. Пояснюючи зміни в Тетяні, автор звертає увагу на «приемьі утеснительного сана», що дають їй змогу тримати себе в руках при будь-яких обставинах. Улюблена героїня Пушкіна так само чужа тут і сумує за єдиною щирою душею у її житті — за нянею.

Виходить, усі три шари дворянства: сільське, московське і столичне — це три погляди на суспільне середовище Росії першої половини XIX ст. з різних боків приводять нас до одного висновку. Цей висновок — не про «зайву людину» в суспільстві, а про особистість неординарну, яка своє середовище переросла, змін у ньому може й не дочекатися, але жити повинна гідно й розумно, щоб у всьому бути вищою за цей рівень, над яким вона підняла голову.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (28 Ноября 2017) | Просмотров: 23 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2018