Понедельник, 22 Января 2018, 04:03
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Меню сайта

 

Предметы
Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 15
Гостей: 15
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Про вірш М. Ю. Лєрмонтова «Дума»

«Ці вірші писані кров’ю» — так сказав про лермонтовську «Думу» В. Г. Бєлін­ський. Навіть не віриться, що автору такого глибокого і трагічного вірша було тільки 24 роки. Можливо, він передчував, що повинен спішити висловитися, тому що жити залишалося тільки три роки.

Це вірш досить рідкісного жанру, назву якого — дума — винесено в заголовок.

Твір цей — розгорнутий у часі монолог молодої людини тридцятих років XIX століття. Одного з тих, про кого Герцен написав: «їм раннє повноліття пробив дзвін, що сповістив Росії про страту Пестеля і коронацію Миколи, вони були занадто молоді, щоб брати участь у змові, і не настільки діти, щоб бути в школі після нього».

От у якому стані перебував Лєрмонтов, коли народився перший рядок — ви- дих-вигук зі знаком оклику на кінці:

Печально я гляжу на наше поколенье!

Покоління, приречене на ранню духовну загибель в епоху бездуховності... Причина трагедії — вимушена бездіяльність, коли ні до чого і немає для чого прикладати духовні сили, і тому подвійне, ніби навіть подвоєне порівняння: жит­тя — як рівний шлях без мети, як бенкет на святі чужому. А раз немає свого свята життя, то виникає ганебна малодушність перед небезпекою і відчуття знехтувано­го рабства перед владою. У такому житті вже ніщо не радує: ти в ній не хазяїн, а «припілец осиротельїй», «до времени созрельїй» «тащит плод», що, як дубовий листок, «оторвался от ветки родимой».

У другій строфі замість займенника «я» з’являється «ми», і в трагедії однієї людини відбивається трагедія багатьох людей, що висушили свій мозок «наукою марною» і заздрісно ховають навіть від найближчих кращі надії і шляхетність, боячись бути не тільки незрозумілими, але й осміяними.

Життя — величезна чаша насолоди, якої мало б вистачити на всіх, — теж прой­шла повз них. Вони не випили її, а лише ледь торкнулися. Тому «мечтьі поззии, создания искусства» не стали їжею для їхнього розуму і не торкнулися душі, навіть такі почуття, як любов і ненависть, виявилися випадковими.

Молодість — це вік шляхетності, любові, жертовності. «Души прекрасньїе по- рьівьі», оспівані Пушкіним, гинуть безцільно в епоху Лєрмонтова. Ось чому на сполученні несумісно контрастних понять тримається рядок:

И царствует в душе какой-то холод тайньїй,

Когда огонь кипит в крови.

Епоха реакції після повстання декабристів розірвала єдиний ланцюг батьків і дітей, залишивши молодше покоління без необхідної духовної опори. Змістилися ідеали і цінності в житті, змістилися слова в реченнях. Ось чому в нього так багато інверсованих визначень. Зворотний порядок слова — зворотний рух життя:

И к гробу мьі спешим без счастья и без елавьі,

Глядя наемешливо назад.

Ціле покоління йде життям ніби вперед потилицею, «без шума и еледа». Віді­рване від предків, воно буде гірко оеміяне нащадками. Дійено, «порвалаеь евязь времен», «век раешаталея». І Лєрмонтов, як Гамлет, пропуекає цю трагедію крізь евоє еерце. Оеь чому «ці вірші пиеані кров’ю».

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (28 Ноября 2017) | Просмотров: 23 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2018