Четверг, 08 Декабрь 2016, 11:46
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 32
Гостей: 32
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Тля їсть траву, іржа - залізо, а брехня - душу (А. Чехов). (Твір-роздум на морально-етичну тему)

У людей багато вад і недоліків, зрештою, жоден із нас не позбавлений власних. Ніхто, як кажуть, не святий. Але є одна людська вада, яку я не можу спокійно пе­реносити, яка викликає у мене гнів, відразу, зневагу до цієї людини і ще безліч емоцій. Вада ця — брехня.

Мені досі незрозуміло, що спонукає людей брехати. Особливо коли йдеть­ся про близьких, колег, коханих. Навіть якщо ти зробив помилку, якщо зазнав поразки, хіба тобі не вибачать, якщо ти все поясниш щиро — зрештою, близькі люди майже завжди вибачають одне одного. І будь-яку слабкість, невміння, ви­падковий необачний крок можна вибачити, а брехню — майже ніколи. Антон Че­хов писав, що брехня їсть душу так само, як іржа їсть залізо. Цей влучний образ завжди згадується мені, коли я стикаюсь з брехнею. Але вона їсть не тільки душу брехуна, вона, немов кислота, роз’їдає довіру, нищить стосунки. А скільки існує людей, які більше не довіряють іншим, бо одного разу їх зрадив близький — збре­хав! Тобто брехун нищить не тільки власні стосунки, а й свою жертву: він вбиває віру в людей, вміння відкриватися новим знайомствам та перспективам, опти­мізм, любов до життя, зрештою.

у жодному разі я не кажу, що треба говорити все усім, що треба висловлювати кожну дурню, що спадає на думку, ні, але тактовність і дипломатія не передбача­ють брехні. Тактовність — коли тобі не сподобався малюнок чи вірш друга, і ти кажеш йому: «Це не найкраща твоя робота, я бачу в ній кілька недоліків, я вірю, що ти вмієш краще», — приносить віру в себе, жагу змінюватись і розвиватися, бажання досягати вершин. А брехня — в очі похвалити, а потім за спиною наго­ворити хтозна-чого — брехня вбиває і нищить.

Правда гірка, люблять казати люди, що схильні брехати чи приховувати. «Правда така ж гірка, як і солодка», — завжди повторює мій батько, який для мене є беззаперечним авторитетом, і я надзвичайно поважаю його, у тому числі й за його правдивість. Саме він навчив мене не брехати. Насамперед, власним при­кладом, а це головне. А по-друге, завдяки розумінню, що мене приймуть з усі­ма моїми слабкостями, помилками, хибами. І оця любов, без умовностей (мене любитимуть, яким би я не був) не має нічого спільного ні із вседозволеністю, ні з «балуванням» дитини. Батько досить суворий, але його претензії завжди стрима­ні, обґрунтовані і справедливі, а похвала — цінна для мене. Моя довіра до близь­ких, їхня підтримка, яку я відчуваю навіть коли помиляюсь, робить мене сильні­шим, дає змогу розвиватися — я так хочу виправдати їхню довіру до мене і їхні сподівання!

У Піноккіо, італійського Буратіно з відомої казки, відростав ніс щоразу, коли він брехав. Оце був би чудовий критерій і показник, якби так було і в житті. На жаль, так буває тільки в казках, і нещирі люди завойовують довіру інших, живуть із репутацією чесної людини, хоча зовсім не заслуговують на неї. Я твердо трима­юсь своїх переконань, але нікого не прагну змінити чи провчити. Помста — не­гідна справа. Нехай брехня деяких людей лишиться на їхньому сумлінні. «Віль­ним є лише той, хто може не брехати», — сказав французький письменник Альбер Камю. Я сподіваюсь, що колись всі люди зрозуміють, що свобода від брехні — найвища цінність.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 118 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016