Среда, 07 Декабрь 2016, 10:38
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 40
Гостей: 40
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Народно-пісенний супровід весілля

Одруження з давніх-давен було цілою системою ритуалів. Це — драматичне дійство, кожен з учасників якого виконував призначену йому роль. Головні учас­ники — це, звичайно, молодята, яких називали князем і княгинею. їхні родичі чи друзі виконували ролі дружка і дружки, від жениха були два старости, дві сва­хи, музйки.

Весілля проходило в декілька етапів: сватання, заручини чи замовини; запро­шення на весілля, оглядини; весілля, післявесільне понеділкування.

Передвесільні обряди починалися сватанням, на якому учасники дійства розі­грували сцену мисливців, які нібито полювали на куницю, натрапили на слід, що привів їх до господи, де переховують дорогого звіра. Батько дівчини розпитував про «царевича», а в цей час його дочка мала стояти біля печі і колупати її.

Знаком вдалого сватання було «зав’язування» сватів вишитими рушниками, а хлопця — хустиною. На знак відмови дівчина підносила парубкові гарбуза.

Сватання відбувалося пізно ввечері, під час якого обрядові пісні не співалися, щоб зберегти в таємниці можливу відмову. Під час цього ритуалу основною фор­мою народної творчості були монологи, діалоги, розповіді про «князя».

Наступним кроком були заручини, які завершували передвесільний обряд. Приготування до весілля починалося випіканням короваю. Це робили тільки щасливі в шлюбі жінки, оскільки вважалося, що одинокі, бездітні, вдови можуть передати своє горе молодій сім’ї. Обряд випікання короваю супроводжувався ве­сільними піснями, у яких фігурував образ нареченої, хоча вона не мала права бути біля печі:

Спечіть мені коровай красний.

Як на небі місяць ясний.

Спечіть мені шишочки красні.

Як на небі зірочки ясні.

У приготуванні до весілля важливим був етап «завивання гільця» — вбиран­ня весільного деревця. Парубки рубали дерево, дівчата його «наряджали», співа­ючи пісень:

Ой у місті, місті бубни б’ють,

А в нашім домі гільце в’ють —

Із червоної калини.

Із хрещатого барвінку.

Із запашного васильку...

У п’ятницю перед весіллям відбувався дівич-вечір, який був своєрідним про­щанням нареченої з дівоцтвом і подругами. Дівчата плели вінок і співали:

Захотіла Марися калинового вінка.

І   послала батенька за море по калину;

Батенько приїжджає, калина не процвітає:

Ей, калино, калино, нещаслива година!

Нещасливоє зіллє не поспіло на весіллє.

На той день, на неділю, Марисі на віночок.

Ой поспіла, поспіла одна квіточка не дозріла.

Не дозріла в садочку, та дозріє у віночку.

Весілля розпочиналося в суботу вранці, ритуалом розплітання коси, що супро­воджувалося сумними піснями, величанням батьків нареченої, які виростили гар­ну дівчину, а тепер віддають її в чужу сім’ю.

Нареченого, який іде за молодою, подружки, родичі, молодші сестри і брати не пускали в хату без викупу. Пройшовши перепони, молодий входив у дім, де відбувалася весільна трапеза, яка супроводжувалася веселими і сумними піснями.

Післявесільні обряди починалися в понеділок. Традиційним було гостювання родичів у молодій сім’ї та гостини у відповідь усім рідним та близьким, щоб нові родичі могли познайомитися.

Весілля могло тривати від трьох днів до кількох місяців, і практично кож­не дійство супроводжувалося танцями й піснями. Кожний етап весілля мав свій смисл, все було пов’язане між собою, відповідало традиціям, які зародилися в сиву давнину.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 97 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016