Воскресенье, 04 Декабрь 2016, 16:16
Приветствую Вас Гость | RSS

ВСЕ СОЧИНЕНИЯ

Loading
Меню сайта
Предметы

 

Форма входа
Статистика

Онлайн всего: 83
Гостей: 83
Пользователей: 0


Сочинения

Главная » Сочинения » Українська мова та література » 9 клас Добавить сочинение

Роль прислів’їв і приказок у поемі І. П. Котляревського «Енеїда»

Іван Петрович Котляревський глибоко вивчав живу, народну мову — бездо­нну криницю народної мудрості. Поет ставився із великою любов’ю і повагою до її невичерпних скарбів.

Поема «Енеїда» рясніє прислів’ями і приказками, що дозволяє в стислій, сконденсованій формі передати багатовіковий досвід народу. Прислів’я і при­казки влучно характеризують суспільні явища, розкривають почуття героїв, їхні переживання, допомагають повніше і яскравіше відтворити обстановку. Поет то вводить у текст прислів’я чи приказку, то змінює їх, то «вкорочує», то бере з них лише окремі слова, які виражають суть усього виразу. Приказку «Одна біда тягне за собою десять» поет трансформував аж у чотири рядки.

Біда не по деревах ходить,

І хто ж її не скуштував?

Біда біду, говорять, родить.

Біда для нас — судьби устав!

Відоме народне прислів’я «Зла іскра і поле спалить і сама пропаде» Котлярев­ський використав для змалювання подвигу Низа:

Як іскра, порох запаливши.

Сама з ним в купі пропада.

Так Низ, Волсентія убивши,

І сам лишився живота.

Народну приказку «П’ятами накивав, аж залопотіло» Котляревський ви­користав на початку твору, описуючи втечу Енея, який «п’ятами з Трої наки­вав».

Особливо яскраво і дотепно вжито народні вислови, коли поет прагне пере­дати почуття героя. Еней, тікаючи із Трої, заїхав «до Дідони в гості. Еосподиня радо прийняла гольтіпак у Карфагені, нагодувала, одягла». Троянці, живши у Ді­дони, забули про свої мандри, жили в Карфагені аж два роки. Щоб позначити час гостини, поет використовує відомий вислів: «Не так-то робиться все хутко, // Як швидко оком ізмигнеш...» Якось Зевс ненароком глянув на Карфаген, побачив там «троянський мартопляс» і страшенно розлютився:

Енея лаяв на весь рот:

«Чи так-то, гадів син, він слуха?

Убрався в патоку, мов муха.

Засів, буцім в болоті чорт».

Мова Зевса пересипана народними висловами, що передають почуття гніву героя.

Довелося Енею нищечком збирати клунки і разом із побратимами чимдуж «швендяти» до моря. Дідона, дізнавшись про вчинок зрадливого коханця, не під­бирає особливо слів, шпетить Енея так, як це зробила б проста жінка, а не ца­риця:

Нагріла в пазусі гадюку.

Що послі ізробила муку;

Послала пуховик свині.

Мандруй до сатани з рогами. Нехай тобі присниться біс!

З твоїми сучими синами.

Щоб враг побив вас, всіх гульвіс. Щоб ні горіли, ні боліли.

На чистому щоб поколіли.

Щоб не оставсь ні чоловік;

Щоб доброї не знати долі.

Були щоб з вами злії болі.

Щоб ви шаталися повік.

Еней з троянцями добрався до Італії. В італійському місті «Сицилії творились // Великі дуже чудеса»: Дарес і Ентелл затіяли бійку. Етелл

Розсердився і роз’ярився,

Аж піну з рота попустив,

І саме в міру підмостився,

В висок Дареса затопив:

З очей аж іскри полетіли,

І очі ясні соловіли.

Сердешний об землю упав.

Чмелів довгенько дуже слухав І землю носом рив і нюхав,

І дуже жалібно стогнав.

Народні вислови «пускати піну з рота», «іскри з очей полетіли», «очі солові­ли», «слухати чмелів», «рити й нюхати носом землю» передають запеклість бійки.

Троянці, які стерегли човни і не мали змоги піти в місто погуляти разом із чо­ловіками, «кисло на море гляділи». Вони сиділи на березі «в кружку» і «Лиш слин­ку з голоду ковтали, // Як хочеться комусь кислиць».

Народне прислів’я «Буває щастя поганцям теж, де добрий мусить пропасти» передає ставлення автора до троянців, які знайдуть вихід із будь-якого скрутного становища. Еней з товаришами знову пустився в мандри, «А вітри ззаду все тру­били // В потилицю його човнам». Троянці прибули в Кумську землю «І стали тута оддихать»:

Розгардіяш настав троянцям,

Оп’ять забули горювать;

Буває щастя скрізь поганцям,

А добрий мусить пропадать.

Народну приказку «Якось буде, бо ще ніколи так не було, щоб якось не було. А буде так, як Бог дасть» Котляревський уклав в уста Енея, щоб передати його сподівання на краще, на милість богів:

Та вже що буде, те і буде,

А буде те, що Бог нам дасть...

Досить влучно і доречно письменник використав загальновідому приказку «Катюзі по заслузі» в описі сцен пекла:

Всім старшинам тут без розбору.

Панам, підпанкам і слугам.

Давали в пеклі добру хльору.

Всім по заслузі, як котам.

Але щоб добратися до пекла, а потім щасливо повернутися, Еней мав знайти яблуню серед темного лісу і зламати гілочку. Нікуди було троянцю діватися, пі­шов він у страшний ліс, знайшов кислицю, одчахнув гілку, «І дав чимдуж із лісу драна, // Що аж земля під ним дрижала, // Біг так, що сам себе не чув...»

Народні вислови влучно передають переляк, жах героя перед густим непрохід­ним, наповненим якимись страшними потойбічними істотами ліс.

Розгортання розповіді у творі дуже нагадує жартівливу народну казку чи пере­каз. Це особливо яскраво підкреслюється введеними в текст народними вислова­ми. У кожній строфі зустрічаються чарівні мовні багатства, соковиті народні ви­рази, фразеологічні сполучення, дотепні ідіоматичні вислови.

Жива, образна мова надає поемі народного характеру. «Ене'іда» — багатющий скарб розмовної лексики, яку добре розуміє і любить кожен українець.

Рассказать друзьям, чтобы не совпали сочинения!
Рассказать
Категория: 9 клас | Добавил: 00dima (16 Май 2016) | Просмотров: 98 | Рейтинг: 0.0 /0
Перейти на главную страницу
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]

Allcompositions © 2016